ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Книги по рубрикам

> алфавитний указатель по авторами книг >



ПЕРЕДМОВА


Становлення України як правової держави, розширення її міжнародних зв'язків, залучення до європейських і світових структур в аспекті вступу країни до Світової організації торгівлі (СОТ) та Європейського Союзу (ЄС) зумовили необхідність інтеграції національного законодавства в міжнародно-правовий простір. Цей етап характеризується розвитком утвердження і забезпечення прав людини, приватного права. Головною ознакою цього є закріплення основних прав і свобод громадян безпосередньо в тексті Конституції. Вона містить норму, якою Україна проголошується правовою державою, а основним принципом правової держави є верховенство права. Дотримання цього принципу неможливе в межах національної правової системи, оскільки, по-перше, він відображає підхід до розуміння прав людини як загальнолюдських цінностей, що є вищими за державу. По друге, сутність його полягає у пануванні права в усіх сферах суспільного життя, а отже і в міжнародній сфері.
Наступним принципом конституційного устрою України є пріоритетність норм міжнародного права. Цей принцип діє практично з моменту проголошення державного суверенітету. В Декларації про державний суверенітет України зазначено пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права та закладено основи майбутньої Конституції. Чинна Конституція України дещо інакше регулює питання співвідношення міжнародного і національного права, як і закон України "Про міжнародні договори України", проте нормативне врегулювання цього питання, хоч і не досить вичерпне, але наявне. Згідно зі ст. 20 зазначеного закону "Дія міжнародних договорів України на території України" міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою, є частиною національного законодавства України і зас-

тосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, ратифікація якого відбулася у формі закону, встановлено інші правила, ніж передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Глобалізаційні та інтеграційні процеси зумовлюють розвиток суспільних приватноправових відносин з так званим іноземним елементом. Ці відносини регулюються міжнародним приватним правом (МПрП), яке розглядається у двох аспектах: 1) як колізійне право, і в цьому аспекті воно є галуззю національного права; 2) з позиції міжнародно-приватноправових норм як матеріального, так і процесуального характеру. Щодо другого аспекту, то міжнародні приватноправові норми потребують взаємоузгодженості з відповідними національними правовими системами, певної уніфікованості й чіткого визначення їх ролі та місця у світовій структурі права. Без цього неможливе їх ефективне функціонування та оптимальне досягнення їх основної мети — забезпечення прав людини. Водночас спостерігається дедалі більше розширення нормативного поля дії міжнародного права, що "накладається" на певні сфери приватного національного права.
Проблема ускладнюється специфічним сприйняттям і вирішенням однакових питань різними національними правовими системами, що зумовлено своєрідним історико-культурним розвитком націй, які репрезентують відповідну правову систему, та неоднаковим змістом їх правосвідомості, правової культури, специфічним розвитком приватноправової доктрини та практики її застосування. Роль синтезуючого елемента належить інтеграції України до СОТ та ЄС. З огляду на стрімке зростання ролі міжнародного права і відповідне ускладнення його взаємодії з національним приватним правом є всі підстави вважати цю проблему однією з найактуальніших. Крім того, актуальність цього дослідження зумовлена невирішеністю низки питань щодо сутності приватного (міжнародно-приватного) права, складу та змісту конкретних правовідносин, а також важливістю вирішення цих питань для розв'язання державно-правових проблем сьогодення, розбудови права у напрямах, закладених Конституцією України, виходячи з потреб інтеграції держави у світове та європейське співтовариства.
Новизна дослідження визначається самою постановкою проблеми і нетрадиційністю засобів її вирішення. Для реалізації принципу верховенства права потрібні:

1) досконалі закони, які б утверджували, забезпечували права і
свободи людини;
2) доступ до суду, правосудний (некорумпований) суд;
3) неухильне виконання судових рішень.
Ця сукупність утворює систему, правовий механізм забезпечення верховенства права. Права і свободи людини — приватне право (міжнародне приватне право) — є першим елементом наведеного правового механізму, який визначає те, "як" повинно бути, бажаний стан речей. При відхиленні від базового стану мають спрацювати другий і третій його елементи. Таким чином, приватне (міжнародне приватне) право — визначальний компонент правового механізму забезпечення верховенства права. Саме цей компонент є об'єктом даного дослідження, в межах якого з метою управління розвитком приватного права розглянуто відповідні теоретичні та практичні аспекти.
Теоретичні аспекти — це розуміння сутності приватного права, визначення його філософії, розроблення теорії та методології. Саме тут міститься першоджерело проблемності юридичної науки. Спрямованість даної роботи на вирішення проблем, пов'язаних із визначенням сутності та теоретико-методичного забезпечення приватного права, зумовлює її актуальність, а конструктивний (практично-результативний) підхід до розв'язання цих проблем — новизну. При цьому, якщо з'ясуванню сутності приватного права присвячено багато наукових праць різних епох — від Давнього Риму до сьогодення, то конструктивні підходи до управління розвитком приватного права майже не розроблялися, особливо в системному плані — від питань його філософії та теорії до методології. Остання взагалі розглядалася лише в аспекті виконання юридичних досліджень, але не правотворчості.
Отже, можна говорити про новий філософсько-теоретико-методо-логічний підхід, деякі положення якого викладено в монографії. Крім того, певну новизну має прикладна частина роботи — висвітлення норм міжнародного приватного права, які регулюють відносини у сфері міжнародної торгівлі. З огляду на це поза межами роботи залишилися такі традиційні інститути міжнародного приватного права, як деліктні зобов'язання, сімейне та спадкове право, трудові відносини тощо. Водночас автором з використанням методу системного аналізу (системою є те, що вирішує проблему) виділено ті компоненти приватного права, що забезпечують міжнародну торгівлю, — право народів (jus gentium). Виходячи з цього, в роботі розглянуто і такі нетрадиційні його розділи,

як правове забезпечення інвестиційної діяльності, правове регулювання ринку цінних паперів, платіжних розрахункових відносин тощо. При дослідженні деяких традиційних для міжнародного приватного права інститутів, наприклад "інтелектуальна власність", висвітлюються часом незвичні, але необхідні для забезпечення міжнародної торгівлі елементи (зокрема, правове регулювання об'єктів інтелектуальної власності на митному кордоні України тощо).
Автор теоретично обґрунтував на високому філософсько-методологічному рівні нове бачення міжнародного приватного права, детально виклав його прикладну частину, яка охоплює об'єкти конкретних правовідносин. Ці об'єкти, визначені, як зазначалося вище, на основі системного підходу, умовно можна поділити на дві групи (підсистеми). До першої належать об'єкти матеріальної частини МПрП (глава 5), до другої — об'єкти його процесуальної частини (глава 6). У свою чергу, перша підсистема містить інкорпоровані норми, які, за авторською концепцією, становлять зміст МПрП. Це право за загальновизнаною класифікацією є однією з трьох складових приватного права — права народів, яке опосередковує, на думку автора, міжнародну торгову діяльність. При цьому в основу інкорпорації закладено принцип залучення до об'єктів МПрП тих процесів, які є об'єктивно необхідними і найтісніше пов'язані з цією діяльністю. Отже, норми, що розглядаються, є необхідно достатніми для її здійснення. Зокрема, правове забезпечення інвестування і зовнішньоекономічних договорів є свого роду початком і результатом цієї діяльності; право інтелектуальної власності — найважливішим її компонентом (з огляду на перехід до інноваційної економіки); фондовий ринок, правове (міжнародно-правове) регулювання цінних паперів, уникнення подвійного оподаткування, правові засади міжнародних розрахунків тощо — усе це разом із правовим регулюванням міжнародних перевезень є забезпеченням міжнародної торгової діяльності.
Робота вирізняється актуальністю, оригінальністю поставлених проблем і глибиною їх вирішення. Вважаю, що вона буде сприйнята з великим інтересом як в наукових колах, так і практиками.
О. А. Підопригора, академік Академії правових наук України



Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2019