ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Книги по рубрикам

> алфавитний указатель по авторами книг >



5.8. ДЕРЖАВНІ ЗАКУПІВЛІ. МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ


Сутність закупівлі. Поняття "закупівля" ширше, ніж "купівля". Його використовують на етапах від аналізу вимог до постачання та використання товарів або надання послуг і перевірки виконання. Закупівля охоплює придбання товарів, послуг і робіт. Термін "державні закупівлі", як правило, застосовують, коли йдеться про закупівлі у державному секторі (під дію закону1 підпадають усі закупівлі, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів).
Неефективність закупівлі може призвести до надмірних витрат у формі:
• підвищення цін;
• закупівлі непридатного, низькоякісного обладнання;
• придбання обмежених та/або низькоякісних послуг;
• відстрочення реалізації проектів;
• несприятливих і неповних умов контрактів для замовника.
Отже, основними вимогами до закупівель, як державних, так і
приватних, є:
• економічність;
• справедливість і неупередженість;
• гласність;
• ефективність процесу;
• звітність.
Основні принципи державних закупівель. Здійснюючи державні закупівлі, необхідно дотримуватися певних принципів.
Закон України від 22 лютого 2000 р. № 1490-Ш "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
442

Діловий підхід:
1) сприйняття кожної закупівлі як ділової операції з урахуван
ням обставин, що можуть спричинити економічну заінтересованість
упродовж довго- і короткострокового періодів;
2) спроби скористатися перевагами і сприяння існуючій конку
ренції або її створення;
3) належне планування закупівлі, у тому числі аналіз потреб;
4) розроблення графіка закупівлі для досягнення найкращих умов;
5) визначення необхідного рівня якості (не вищого або не ниж
чого) чи результату.
Конкуренція. Одним із способів створення конкуренції є запрошення до участі у торгах на підставі вивчення ринків і визначення потенційних учасників, постійний пошук нових постачальників.
Недискримінація та об'єктивність:
• неупереджене справедливе ставлення до кожної пропозиції та
учасника торгів;
• однакові можливості для участі у змаганні за присудження конт
рактів;
• застосування умов захисту вітчизняних виробників виключно в
межах, встановлених законодавством.
Довіра. Величезне значення має створення і підтримка посадовими особами, відповідальними за державну закупівлю, довіри громадян до своєї здатності та бажання розсудливо витрачати державні кошти. Гроші платників податків мають використовуватися так, аби кожна витрачена гривня була підзвітною, і населення вірило, що матиме найбільшу економічну вигоду.
Співпраця з іншими державними органами:
• спільні закупівлі;
• участь у контрактах, що їх виконують інші міністерства або
відомства;
• залучення експертної допомоги інших міністерств або відомств;
• обмін інформацією.
Загальна оцінка вартості пропозицій. При плануванні закупівлі та оцінюванні пропозицій необхідно враховувати усі можливі чинники ефективності витрат закупівельної операції, наприклад поточні витрати, обслуговування і зберігання.
Державні закупівлі здійснюють на конкурсних засадах, що має певні переваги, основними з яких є:
443

• економічний ефект. Ефективні закупівлі передбачають закупівлю
товарів, робіт і послуг кращої якості за нижчою ціною. Досвід
країн Є С свідчить, що завдяки цьому можна досягти економії
витрат до 10–15 % ;
• досконаліша виробнича конкуренція. Конкуренція за тендерів, ор
ганізованих державними замовниками, сприяє постачанню конку
рентоспроможних товарів і послуг, інноваціям у виробництві та
інвестиціям, зростанню обсягів продукції, що випускається;
• ефективне державне управління. Державні замовники, здійсню
ючи закупівлі відкрито, посилюють довіру постачальників і впев
неність у відповідальності державних органів як ділових парт
нерів. Це також має далекосяжні наслідки, сприяючи підвищен
ню довіри до загальної законодавчої економічної бази держави та
підтримці її економічної політики.
Крім того, державна закупівля відіграє стратегічно важливу роль у таких сферах:
1) модернізація інфраструктури;
2) створення нових інформаційних технологій;
3) розвиток охорони здоров'я;
4) обладнання навчальних закладів;
5) будівництво та реконструкція закладів охорони здоров'я і
навчальних закладів.
Водночас Закон про державну закупівлю не охоплює такі сфери:
• закупівлі в межах державного оборонного замовлення;
• закупівлі в межах міжнародних угод, наприклад, проекти що
фінансуються Світовим банком, Європейським банком або іншими
двосторонніми угодами;
• закупівлі послуг у процесі приватизації;
• закупівлі робіт із стандартизації.
Державна закупівля є важливою складовою діяльності з лібералізації торгівлі у світі. 15 квітня 1994 р. одночасно, але офіційно незалежно від багатосторонніх торговельних переговорів у межах Уругвайського раунду Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), було підписано угоду про державну закупівлю (GPA) 22 урядами, головним чином між Сполученими Штатами Америки і країнами — членами ЄС. Нині учасниками угоди GPA є 38 країн.
Зазначена угода набула чинності 1 січня 1996 р. і відкрила ринок державних закупівель у багатьох секторах країн — учасниць Угоди.
444

Основні її принципи передбачають здійснення державної закупівлі в умовах дотримання правил національного режиму і відсутності дискримінації. Це означає рівноправне ставлення до вітчизняних та іноземних постачальників і відсутність дискримінаційних положень у будь-яких законах, постановах, процедурах або заходах щодо державної закупівлі. Для країн, що бажають вступити до складу Світової організації торгівлі (COT), ці політичні заходи також мають велике значення.
Відносини з ЄС — ще одна важлива сфера. З ним певною мірою співпрацюють усі країни Центральної та Східної Європи. 15 країн — членів Є С створили єдиний ринок з вільним рухом товарів, послуг, фінансових і людських ресурсів. За підрахунками загальна вартість контрактів із державних закупівель у межах ЄС перевищує 750 млрд. дол. США на рік.
У межах Є С та СОТ створено всеохоплюючу детальну регулятивну базу для державних закупівель, вартість яких перевищує певні порогові показники. Усі країни-члени повинні вносити ці директиви і положення у власне національне законодавство. Принципи і правила GPA за суттю не відрізняються від принципів і правил, встановлених у Директивах щодо закупівлі в межах Є С і, завдяки нещодавно внесеним до них змінам і доповненням (жовтень 1997 р. і лютий 1998 р.), мають відповідати вимогам Директив.
Державна закупівля в країнах ЄС. У 1951 р. було укладено Паризьку угоду про Європейське об'єднання вугілля і сталі. Цей рік можна вважати початком створення нинішнього Європейського Союзу.
У 1957 р. підписано Римські угоди і створено дві організації: Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейське співтовариство атомної енергії (Євратом). Подібно до Паризької угоди ці угоди були спрямовані на створення автономних організацій, уповноважених формувати нову структуру незалежно від країн-учасниць.
Угода про Європейський Союз (ЄС), погоджена у Маастрихті 1992 р., започаткувала створення потужного інтернаціонального угруповання держав, формальною юридичною підставою для якого було ЄЕС (Після змін, внесених у Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 р. Маастрихтським договором, значні зміни були внесені також Амстердамським договором 1997 р. та Ніццьким договором 2000 р.)
445

За Маастрихтським договором у межах ЄС сформувався єдиний економічний простір, що об'єднав 15 країн. 3 травня 2004 р. до складу Є С ввійшли ще 10 країн: Кіпр, Латвія, Литва, Естонія, Чехія, Словаччина, Словенія, Польща, Угорщина і Мальта. Таким чином, нині 25 країн є членами Євросоюзу. Територія його збільшилася майже на чверть, а населення — на одну п'яту. Це об'єднання, яке за загальноприйнятою класифікацією належить до регіональних інтеграційних угруповань держав, має величезний сумарний ВВП [155].
Мета Є С полягає у створенні спільного ринку та економічного і грошово-кредитного союзу. Крім того, діяльність із досягнення цієї мети охоплює усунення торговельних обмежень, наприклад митних зборів і кількісних обмежень, скасування перешкод для вільного руху товарів, людей, послуг і капіталу між країнами-членами і систему захисту конкуренції від викривлень.
Створення єдиного ринку і забезпечення його належного функціонування — одне з основних завдань ЄС. Його можна досягти лише у разі конкурування усіх компаній в однакових умовах за контракти, що присуджуються як державним, так і приватним організаціям. На державну закупівлю припадає основна частка економічної діяльності: державні контракти становлять 10–15% валового внутрішнього продукту ЄС.
Перші правила державної закупівлі містилися у Римській угоді, але вони були надто загальні й неточні для вільного застосування закупівельними організаціями. Тому Комісія ЄС разом з країнами-членами розробила директиви щодо державної закупівлі для втілення у життя Римської угоди — забезпечення більш прозорих, точних правил, яких мають дотримуватися органи державної влади і підприємства з надання комунальних послуг (водо- та енергопостачання, транспорту і послуг зв'язку).
Першу директиву щодо державних закупівель було ухвалено в 1970 р. Починаючи з 1993 р., введено в дію шість різних директив, що створюють базу для державної закупівлі в межах ЄС.
Директиви щодо державної закупівлі:
1) Директива Ради 93/36/ЄЕС (про державну закупівлю товарів);
2) Директива Ради 93/37/ЄЕС (про державну закупівлю робіт);
3) Директива Ради 92/50/ЄЕС (про державну закупівлю послуг);
4) Директива Ради 89/665/ЄЕС (про засоби суспільно-правового
захисту);
446

5) Директива Ради 93/38/ЄЕС (щодо підприємств з надання ко
мунальних послуг);
6) Директива Ради 92/13/ЄЕС (про засоби судового захисту
підприємств з надання комунальних послуг).
Положення наведених вище угод та директив забороняють будь-яку дискримінацію або обмеження щодо усіх контрактів, незалежно від їх вартості, і застосовуються безпосередньо до державної закупівлі, навіть якщо не посилаються на неї спеціально.
Директиви мають на меті не погодження усіх національних правил державної закупівлі, а уніфікацію процедур, яких мають дотримуватися країни-члени, якщо очікувана вартість закупівель перевищує порогові показники. Директиви застосовуються до окремих державних контрактів, тоді як загальні принципи, закладені у Римській угоді, — до всіх контрактів, незалежно від їх вартості.
Крім того, законодавство ЄС передбачає, що державні підприємства та установи, відповідальні за водо- та енергопостачання, транспорт і телезв'язок, повинні керуватися такими принципами:
• відсутність дискримінації;
• прозорість процедур здійснення закупівель. Якщо вартість пред
мета закупівлі перевищує встановлені директивами порогові по
казники, повідомлення про закупівлю розміщується у Додатку до
Офіційного журналу ЄС (ОJ ) з бази даних із закупівлі TED (що
денні пропозиції в електронному форматі);
• інформування про вибрану процедуру присудження контракту;
• відповідність технічним вимогам. Європейські стандарти, якщо
такі є, повинні мати пріоритет перед іншими міжнародними або
вітчизняними стандартами;
• прозорість процедур добору підрядників і присудження конт
рактів через використання завчасно сформульованих об'єктив
них критеріїв.
Адаптація українського законодавства до права ЄС. Стаття 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Є С від 14 червня 1994 р. та рішення Міжвідомчої координаційної ради з питань адаптації українського законодавства до законодавства Є С (далі — МКР) від 5 листопада 1999 р. і 14 квітня 2000 р. визначають пріоритетні галузі адаптації, серед яких — і державні закупівлі.
Слід зазначити, що процес адаптації не є тотожним уніфікації. Адаптація повинна здійснюватися з урахуванням особливостей ук-
447

раїнського суспільства. З огляду на ці фактори, Центр порівняльного права при Міністерстві юстиції України визначив перелік актів законодавства ЄС1 (http://www.clc.org.ua/ukr-whitebook.html) з метою приведення у відповідність з ними українського законодавства та створення правової бази для інтеграції України в ЄС.
Принципи організації закупівель Світового банку. Різні міжнародні організації, наприклад фонди сприяння розвитку, Світовий банк тощо, можуть вимагати використання власних правил закупівлі при фінансуванні проекту або наданні позики на фінансування проекту розвитку. Ці правила здебільшого відповідають принципам європейських директив стосовно закупівлі. У директивах вказано, що вони не застосовуються до державних контрактів, які керуються різними процедурними правилами і присуджуються згідно зі спеціальною процедурою міжнародної організації.
Світовий банк та Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР), що відіграють важливу роль у підтриманні розвитку та економічного зростання через забезпечення фінансування і впровадження ноу-хау для країн з перехідною економікою, користуються процедурами і детальними правилами, а також керівними принципами для здійснення закупівлі в межах проектів і програм, що фінансуються цими організаціями.
В основу вимог Світового банку покладено чотири ключові принципи:
1) необхідність економії та ефективності;
2) створення для всіх учасників торгів, як з розвинутих країн,
так і країн, що розвиваються, можливості конкуренції;
3) заохочення розвитку національних ринків державних за
купівель;
4) забезпечення прозорості у процесі закупівлі.
У більшості випадків ці потреби й інтереси можуть найкраще реалізовуватися через належним чином організовані міжнародні конкурентні торги (МКТ), що передбачають преференційні умови для вітчизняних товарів і, у разі можливості, залучення вітчизняних підрядників для виконання робіт згідно із встановленими умовами.
Якщо МКТ, з погляду Світового банку, не є, безсумнівно, найеко-номічнішим та найефективнішим методом закупівлі, можуть застосовуватися інші методи закупівель, визначені у відповідній Угоді про позику.
448

Типовий закон про закупівлю товарів, будівельних робіт і послуг UNCITRAL. UNCITRAL (ЮНСІТРАЛ) - комісія ООН з питань міжнародної торгівлі. Типовий Закон ЮНСІТРАЛ, прийнятий у 1994 p., спрямований на надання допомоги країнам у реформуванні й удосконаленні своїх законів щодо процедур закупівлі. Закон містить процедури, призначені для досягнення цілей конкуренції, прозорості, справедливості та об'єктивності у процесі закупівлі, а отже, вищого рівня економії та ефективності закупівлі.
Основними цілями його є:
• максимальна економічність та ефективність закупівлі;
• сприяння і заохочення участі у процедурах закупівлі постачаль
ників і підрядників, незалежно від їх національної належності, що
сприяє розвитку міжнародної торгівлі;
• сприяння конкуренції серед постачальників і підрядників при
постачанні товарів, будівельних робіт або закупівлі послуг;
• забезпечення справедливого і рівноправного ставлення до всіх
постачальників і підрядників;
• сприяння чесності, справедливості та довіри громадськості до
процесу закупівлі;
• досягнення прозорості процедур, пов'язаних із закупівлею.
Отже, законодавство у сфері закупівлі товарів, робіт і послуг за
державні кошти спрямоване на створення конкурентного середовища і забезпечення прозорості відповідних процедур. Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" відповідає законодавству ЄС, що вимагає Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затверджена Постановою Верховної Ради України від 18 березня 2004 p. № 1629-IV.
449



Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2019