ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Книги по рубрикам

> алфавитний указатель по авторами книг >



14.2. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ


За радянських часів багато громадян СРСР працювали за кордоном. Вони перебували там у відрядженнях, тобто їхні трудові відносини регу-лювалися “законом держави, з якої відряджено працівника” (lex loci dele-gationis). Чимало іноземців працювали на території СРСР, зокрема на лісозаготівлях у Комі АРСР та на Далекому Сході. На них теж поширю-валося зазначене правило, тобто законодавство, наприклад, Народної Республіки Болгарії регулювало трудові відносини болгар, які працюва-ли на території СРСР, законодавство Корейської Народно-Демократич-ної Республіки — відповідно північних корейців.
Верховна Рада СРСР 26 січня 1991 р. прийняла “Основи законодав-ства Союзу РСР та республік про зайнятість населення”, які містили ст. 11 “Право громадян на професійну діяльність за кордоном” такого змісту:
“Громадяни мають право на професійну діяльність за кордоном в пе-ріод тимчасового перебування за кордоном. Порядок захисту прав і інте-ресів таких громадян, а також умови надання їм посередницької допомо-ги визначаються законодавством Союзу РСР”.
Отже, вперше за радянських часів для радянських громадян було встановлено можливість працевлаштування за кордоном. Зазначені “Основи” не містили жодних вказівок про працевлаштування іноземних громадян в СРСР. Про складність зазначеної проблеми можна уявити, ознайомившись з частиною книги “Лише один рік” дочки Й. Сталіна — Світлани Алілуєвої, у якій вона описує тернистий шлях працевлашту-
197

вання свого чергового чоловіка — індійця на посаду перекладача у Москві.
Серед підгалузей міжнародного приватного права саме у сфері трудо-вих відносин спостерігається рішуче “обмеження волі сторін”. Умови праці іноземців великою мірою визначаються публічно-правовими вка-зівками. У сферу трудових відносин держави світу втручаються значно більше, ніж в інші сфери, що регулюються міжнародним приватним пра-вом.
Практично кожна держава світу провадить політику, спрямовану на те, щоб саме її громадяни на її території були першочергово забезпечені роботою. Окремі країни світу встановлюють щорічні квоти для в’їзду іноземних працівників. Багато країн світу видають в’їзну візу тоді, коли іноземець має дозвіл на роботу у відповідній державі.
Чимало країн мають спеціальне законодавство, що регулює трудо-ві відносини на спільних підприємствах, у вільних економічних зонах тощо.
У багатьох державах світу основним джерелом регулювання трудо-вих відносин є трудові кодекси. До таких держав належить і Україна, що має окремий КЗпП. У цивільних кодексах окремих держав містяться нор-ми трудового права. У багатьох країнах трудове законодавство містить вказівки про поширення на трудові відносини норм цивільного права.
Колізійний принцип застосування закону країни місця роботи є ос-новним у законодавстві багатьох держав планети.
У сучасному європейському колізійному праві автономія волі сторін не визнається, якщо вона позбавляє працівника захисту, що надається йому імперативними нормами закону, який би застосовувався у разі від-сутності вибору.
Чинне законодавство України містить норми, що регулюють працю як іноземців в Україні, так і українських громадян за кордоном. Далі ми розглянемо ці норми.


Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2019