ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Книги по рубрикам

> алфавитний указатель по авторами книг >



Частина ІІ Міністри


Стаття 41. Рада міністрів складається з Голови Ради, що головує в ній, і міністрів, число яких визначається потребами і суспільними інтересами.

Стаття 42. Міністром може бути тільки йорданець.

Стаття 43. Голова Ради міністрів і міністри, перед тим, як приступити до виконання своїх обов'язків, повинні принести Королю таку присягу:

 «Клянуся Всевишнім Богом бути вірним Королю, дотримуватися Конституції, служити нації і сумлінно виконувати довірені мені побов'язки».

Стаття 44. Міністр не може купувати або орендувати державне майно, у тому числі й те, що продається або здається з публічних торгів; він не може також у період перебування на посаді міністра бути членом адміністративної ради якої-небудь компанії, брати участь у комерційних або фінансових операціях або одержувати платню від якийсь компанії.

Стаття 45.1. Рада міністрів відповідає за керівництво усіма внутрішніми і зовнішніми справами держави, крім тих, що довірені або будуть довірені іншій особі або іншому органу, відповідно до Конституції або виданим відповідно до неї законам або постановам.

2. Компетенція Голови Ради міністрів, міністрів і Ради міністрів визначається положеннями, які розроблені Радою міністрів і затверджуються Королем.

Стаття 46 Одного міністр може керувати одним або декількома міністерствами, відповідно до указу про його призначення

Стаття 47.1 Міністр є відповідальним за керівництво всіма справами свого міністерства, він повинний подавати Голові Ради міністрів усі питання, що виходять за межі його компетенції

2. Голова Ради міністрів вирішує всі питання, що входять до його компетенції, і передає інші питання на розгляд Ради міністрів для прийняття з цих питань необхідних рішень.

Стаття 48. Голова Ради і міністри підписують рішення Ради міністрів і передають їх Королю на затвердження в тих випадках, коли це передбачено дійсною Конституцією або виданим на її підставі законом або положенням. Ці рішення виконуються Головою Ради і міністрами, кожним у межах своєї компетенції

Стаття 49. Усні або письмові розпорядження Короля не звільняють міністрів від відповідальності.

Стаття 50. У випадку виходу у відставку або звільнення Голови Ради всі міністри вважаються в силу цього такими, що пішли у відставку або звільненими..

Стаття 51. Голова Ради і міністри несуть колективну відповідальність перед палатою депутатів за загальну політику держави, так само як кожний міністр відповідальний перед палатою депутатів за діяльність свого міністерства.

Стаття 52. Голова Ради або міністр, що є членами однієї з палат, мають право голосу у відповідній палаті і право виступати в обох палатах. Міністри, що не є членами жодної з палат, мають право виступати в обох палатах, але не мають права голосу. Міністри, або особи, їх що заміняють, користуються пріоритетом перед іншими членами палати в одержанні слова в обох палатах. Міністр, що одержує платню міністра, не може одночасно одержувати винагороду як член однієї з палат.

Стаття 53. У палаті депутатів може ставитися питання про довіру уряду або одному з міністрів; якщо палата більшістю двох третин голосів від депутатського складу відмовить у довірі уряду, він повинен вийти у відставку; якщо це рішення стосується одного з міністрів, то він повинен вийти у відставку.

Стаття 54.1. Засідання для голосування висловлення довіри уряду або одному з його міністрів скликається на вимогу Голови Ради міністрів або за письмовою вимогою не менше десяти членів палати депутатів

2. Відстрочка голосування може бути допущена лише один раз і на термін не більше десяти днів за вимогою відповідного міністра або уряду в цілому

3. Кожний знову сформований уряд повинен подавати палаті депутатів, якщо вона в цей час засідає, урядову декларацію і прохати про висловлення йому довіри за цією декларацією.

Стаття 55. Вчинені міністрами посадові злочини підлягають юрисдикції Верховного суду.

Стаття 56. Палата депутатів має право розпочати переслідування проти міністрів, переслідування можна розпочати лише за рішенням більшості двох третин членів палати. Палата депутатів повинна призначити з числа своїх членів осіб, уповноважених підтримати обвинувачення і виступати з ним у Верховному суді.

Стаття 57. Верховний суд складається з голови найвищого цивільного суду в якості його голови і восьми членів, четверо з який є сенаторами, що обираються сенатом за жеребом, а четверо – суддями вказаного вище суду, призначуваними в порядку старшинства. У разі потреби склад суддів поповнюється шляхом включення голів судів, що слідують за вказаним судом, також у порядку старшинства.

Стаття 58. Верховний суд керується чинним Кримінальним кодексом, якщо вчинені злочини підпадають під його визначення, і законом, що спеціально видається і визначає злочини, за вчинення яких міністри притягаються до відповідальності у випадках, не передбачених Кримінальним кодексом.

Стаття 59. Верховний суд виносять вироки більшістю шести голосів.

Стаття 60. Верховний суд сам установлює процедуру розгляду ним справ у звинуваченні міністрів до видання з цього приводу спеціального закону.

Стаття 61. Міністр, проти якого розпочато переслідування палатою депутатів, припиняє виконання своїх функцій надалі до винесення Верховним судом вироку у його справі; відставка міністра не є перешкодою до порушення проти нього судового переслідування і розгляду його справи.



Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2018