Загальні ознаки:

–            наявність судового прецеденту – основного джерела права (поділяється на прецедент загального права – об’єктивує нові норми сформульовані суддями; інтерпретаційний прецедент – що тлумачить діюче право);

–            обов’язковість нормативно-правових актів, які можуть корегуватися судами;

–            відсутність поділу на публічне та приватне право; натомість існує доктринальний, методологічний поділ системи права на загальне право і право справедливості;

–            казуїстичний характер (case Law), гнучкість системи;

–            особлива роль процесуального права (переважають норми процесуального права, хоча існує і велика кількість норм матеріального права);

–            переважаюча роль консолідованих актів (наявність незначної частини кодифікованих актів);

–            відсутність чіткої галузевої класифікації (переважає поділ системи права за інститутами, а не галузями);

–            наявність підтипів англійського та американського права.

Особливості англійського права:

–            наявність формалізованого прецеденту: а) рішення Палати Лордів є обов’язковими для всіх суддів; б) рішення Апеляційного суду є обов’язковим для нижчих судів і для самого Апеляційного Суду; в) рішення Високого Суду є обов’язковим для нижчих судів. Рішення інших судів прецеденту не створюють;

–            система англійського права поділяється на загальне право (основні норми та принципи, які створені судовими органами, уповноваженими на правотворення) та право справедливості (норми, які доповнюють та корегують загальне право);

–            поряд з загальним правом та правом справедливості існує і статутне (писане) право парламентського походження.

Особливості американського права:

–            наявність Конституції (високий авторитет якої визначається, перш за все, тлумаченням її положень Верховним Судом США);

–            дворівневий характер правової системи: паралельне існування та взаємодія правової системи федерації та штатів (це пов’язано з федеральним устроєм, зокрема);

–            високий рівень структурованості та систематизованості правової системи;

–            існування у кожному штаті відмінної системи законодавства та прецедентного права (відмінні способи врегулювання відносин);

–            наявність значної кількості консолідованих та кодифікованих актів;

–            поєднання переважаючої ролі судової практики зі стрімким розвитком галузевого законодавства;

–            менш формалізований прецедент (ВС США та ВС штатів не зв’язані своїми прецедентами, можуть вносити зміни, створювати нові прецеденти);