Історичні умови виникнення та розвитку релігійно-общинного підтипу є багатоманітними. Генетично до даного підтипу можна віднести мусульманське, індуське, християнське, іудейське право.

Сфера впливу християнського (Ватикан) та іудейського (Ізраїль) права, з точки зору теорії правової системи, обмежена. На сучасному етапі, як правило, це право християнських чи іудейських общин. А тому ми обмежимося характеристикою мусульманського та індуського права.

В той же час, підтип має характерні ознаки, які є загальними, спільними для всіх його груп правових систем:

–            наявність релігійно-моральних (традиційних) джерел, які визнаються джерелами права;

–            невіддиференційованість правових та неправових норм;

–            наявність зовнішніх форм права і нормативно-правових актів та ін.;

–            наявність ознак континентального та загального права;

–            обмежена сфера дії у сучасних умовах неправових джерел.