підприємництво. Вона здійснюється на основі рішення відповідного ор­гану державної влади чи органу місцевого самоврядування, а також са­мостійно суб'єктами господарювання, яким за законодавством не можна вести господарську діяльність у формі підприємництва (ст. 52 ГК України).

Як слушно зазначається в літературі¹, невід'ємну частину сучасно­го ринкового господарства становить і некомерційний сектор, який дає змогу компенсувати так звані недосконалості ринку. Ні в кого не ви­кликає сумнівів те, що некомерційне господарювання відрізняється від комерційного, підприємницького. Останнє орієнтовано передусім на прибуток, який залежить від коливань попиту. Некомерційна ор­ганізація, здійснюючи господарську діяльність, теж може одержувати прибуток від неї, але важливо, щоб це для неї не перетворювалося на самоціль. Інакше вона не буде відповідати своєму призначенню задо­вольняти ті потреби, які не повинні залежати від ринкової кон'юнкту­ри (охорона здоров'я, освіта, наука, культура тощо).

Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб'єк­тами господарювання на основі права власності, права господарського відання або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом державного управ­ління чи органом місцевого самоврядування. Якщо господарська діяль­ність організацій — юридичних осіб або громадян, зареєстрованих як суб'єкти некомерційної діяльності, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення законодавства, яке регу­лює підприємницькі відносини.

На суб'єктів господарювання, які здійснюють некомерційну госпо­дарську діяльність, поширюються загальні вимоги щодо регламентації господарської діяльності з урахуванням її особливостей.

¹ Див., наприклад: ЯкобсонЛ. Й. Некоммерческий сектор зкономики: проб­лема правового регулирования // Іосударство й право. — 1992. — № 3. — С. 41.