Господарський кодекс України встановлює право суб'єкта господарю­вання в разі застосування до нього адміністративно-господарських санкцій оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування, як і в інших випадках, коли суб'єкт господарювання вважає порушеними його права і законні інтереси.

¹ Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 31-39. - Ст. 263

У нормативних актах, які регламентують господарські відносини в певних сферах господарювання, також передбачається можливість оскарження рішень і дій органів державної влади чи самоврядування. Так, Законом України від 5 лютого 1998 року «Про внесення змін до за­кону України "Про державну податкову службу"»¹ встановлено, що рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом по­рядку. Закон України від 11 січня 2001 року «Про захист економічної конкуренції»² передбачає право суб'єктів господарювання на оскаржен­ня рішень органів Антимонопольного комітету України (ст. 60).

У разі застосування до суб'єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій, які не відповідають законодавству і порушують їх права чи законні інтереси, останні мають право звернутися до суду із заявою про визнання таких актів недійсними, що є одним із шляхів за­хисту прав суб'єктів господарювання і споживачів, передбачених ст. 20 ГК України. Деякі нормативні акти встановлюють порядок оскаржен­ня. Так, за вищезгаданим Законом «Про захист економічної конку­ренції» рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповнова­женого цього Комітету оскаржуються до Вищого господарського суду, рішення адміністративної колегії територіального відділення комітету — до Господарського суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київ­ського та Севастопольського міських господарських судів. Ним також окреслені випадки, за яких прийняття судом до розгляду заяви про ви­знання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету зупиняє його виконання (та сама стаття).

Як уже зазначено вище, деякі нормативні акти, що регулюють відно­сини в певній сфері господарювання, визначають порядок оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, а деякі обмежуються посиланням на встановлений законодавством порядок. Стосовно відшкодування збитків, завданих суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-гос­подарських санкцій, знову-таки законодавчі акти посилаються на те, що порядок їх відшкодування передбачається законодавством. Так, Зако­ном України від 20 квітня 2000 року «Про природні монополії»³ визна­чено, що збитки, завдані в результаті прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, які регулюють діяльність суб'єктів природ­них монополій, що порушують норми цього закону, підлягають відшко­дуванню в порядку, передбаченому законодавством України.

Стаття 249 ГК України визначає, що відшкодування збитків, завда­них суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомірним застосуванням

¹ Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 29. - Ст. 90.

² Там само. - 2001. - № 12. - Ст. 64.

³ Там само. - 2000. - № ЗО. - Ст. 238.

до нього адміністративно-господарських санкцій, підлягають відшко­дуванню в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами. В Кодексі порядок відшкодування збитків у сфері господарювання рег­ламентується статтями 224 — 229.

До гарантії прав суб'єктів господарювання слід віднести і строки за­стосування адміністративно-господарських санкцій. За загальним прин­ципом правового регулювання суспільних відносин різними галузями законодавства при притягненні до відповідальності за правопорушення застосовуються строки давності. Але в чинних нормативних актах, які встановлюють адміністративно-господарські санкції, такі строки не пе­редбачаються. Так, за Законом України від 21 грудня 2003 року «Про по­рядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та дер­жавними цільовими фондами» податковий орган має право самостійно визначати суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку податкової декларації. А строки накла­дання штрафів за порушення податкового законодавства не встановлені.

Це пояснюється, напевне, тим, що норми щодо давності містяться, як правило, в кодифікованих нормативних актах. Отже, строки застосу­вання адміністративно-господарської відповідальності цілком виправда­но знайшли своє місце в Господарському кодексі України. Ним встанов­лено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення гос­подарської діяльності, крім випадків, передбачених законодавством.