Поняття та функції економічної конкуренції. В основі правового гос­подарського порядку в Україні, згідно з ч. 2 ст. 5 ГК України, лежить визнання всіх суб'єктів права власності рівними перед законом, непо­рушність права приватної власності, економічна багатоманітність та право кожного на підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Чинне законодавство України спрямоване на розвиток багатоукладної ринкової економіки, основою якої є приватна власність, що забезпечує економічні інтереси громадян, стимулює підприємницьку активність і дає змогу накопичувати і використовувати матеріальні ресурси на розсуд власника. Однак нічим не стримувані корисливі інтереси підприємців часто не збігаються з інтересами суспільства. Проте в реальних умовах пріоритет приватного інтересу досить рідко призводить до негативного розвитку подій, бо головним організаційним фактором ринкової економіки є економічна конкуренція (від лат. сопсштепііа — зіткнення, змагання) — суперництво поміж учасників ринкового господарства за кращі умови ви­робництва, купівлі та продажу товарів та послуг.

Сучасною наукою та практикою вироблено багатопланове уявлення про конкуренцію, що відобразилося в різноманітних визначеннях цього поняття¹. Серед чисельних досліджень конкуренції як економічного яви­ща найбільший вплив на законотворчу доктрину розвинутих країн мав висновок науковців про характерне для сьогоднішнього дня змішування елементів конкуренції та монополії. Існуючі форми конкуренції мають великий рушійний потенціал, але конкуренція не є самоналагоджуваним механізмом і потребує державного захисту та регулювання. Захист еко­номічної конкуренції в країнах із розвинутою ринковою економікою практикується в надзвичайно різноманітних та гнучких формах, дифе­ренційованих за регіонами, галузями та видами господарської діяльності.

В Україні державний захист конкуренції у сфері господарювання гарантований ч. З ст. 42 Конституції України, ст. 25 Господарського ко­дексу України, ч. 5 ст. 13 Цивільного кодексу України та спеціальним законодавством.

У чинному Законі України від 11 січня 2001 року «Про захист еко­номічної конкуренції»² у ст. 1 конкуренція визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягнен­ням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого спожи­вачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кілько­ма продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати у мови обороту товарів на ринку.

Суб'єкти господарювання, що ведуть конкурентну боротьбу, прагнуть досягнути певної господарської мети, а саме — отримати підвищений при­буток або збільшити власну частку ринку. Внаслідок конкурентної бороть­би досягається найбільш повне задоволення попиту споживачів, підвищен­ня якості продукції, стимулювання науково-технічного прогресу.

Отже, в суспільстві економічна конкуренція виконує досить важливі функції: регулювання, мотивації, розподілу та контролю:

функція регулювання полягає в тому, що головні виробничі фактори спрямовуються в ті сфери, де існує найбільша потреба та де вони можуть бути використані максимально ефективно;

¹ Див.: Самуельсон Поль. Економіка /За ред. О. Лищишина. — Львів, 1993. — С. 51; Чемберлин 3. Теория монополистической конкуренции. Реориентация теории сгоимости: Пер. с англ. - М.: Зкономика, 1996; Юданов А. Ю. Конку-ренция: теория й практика. - М., 1998.

¹ Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.

функцію мотивації конкуренція виконує шляхом стимулювання підприємців пропонувати на ринку найкращу за якістю та ціною про­дукцію, знижувати затрати виробництва;

функція розподілу полягає в тому, що дохід розподіляється на користь найбільш продуктивних підприємців, що максимально ефективно ви­користовують ресурси та задовольняють потреби споживачів;

функція контролю дає змогу конкуренції обмежувати однобічний вплив підприємця на ринок і надає споживачу право вибору. Конку­рентний механізм не дозволяє будь-кому домінувати на ринку та дик­тувати свою волю.

Місце конкурентного права в правовому забезпеченні господарської діяльності. У країнах із розвинутою ринковою економікою на цей час конкурентне право є однією з ключових галузей, що регулюють еко­номічні відносини в державі. Слід зазначити, що серед іноземних прав-ників не точаться дискусії щодо самостійності конкурентного права як галузі, увага приділяється об'єднанню норм права з точки зору практич­ної доцільності. У широкому розумінні конкурентне право охоплює всі норми про розвиток та захист економічної конкуренції і розподіляється на дві гілки: право на захист від недобросовісної конкуренції та анти-монопольне право.

Антимонопольне право спрямоване на попередження, обмеження або припинення дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання, націлених на не­допущення, істотне обмеження або усунення конкуренції, що призвели або можуть призвести до монополізації ринку певного товару чи послуг. Тоб­то метою антимонопольного регулювання є забезпечення умов форму­вання та розвитку конкуренції як економічного чинника, недопущен­ня зведення штучних (на відміну від об'єктивно існуючих) бар'єрів до­ступу на будь-який товарний ринок.

Правовий захист від недобросовісної конкуренції (або конкурентне пра­во у вузькому розумінні) має на меті забезпечити її правомірну форму, за­хищає як інтереси окремих суб'єктів господарювання, так і суспільство в цілому від неправомірних засобів ведення конкуренції.

Останнім часом в господарському праві України почала формувати­ся теорія єдиного антимонопольно-конкурентного права, або конку­рентного права в широкому розумінні, згідно з якою недобросовісні конкурентні дії розглядаються як порушення порядку конкуренції, що є «складовою частиною більш широкого поняття — суспільного госпо­дарського порядку»¹.

¹ Кузьміна С. А. Захист інтересів суб'єктів господарювання від недобро­совісної конкуренції. Автореф. дис... канд. юрид. наук. — Донецьк, 2000; Білен-чук П., Удалов Т. Програма курсу «Конкурентно-антимонопольне право Укра­їни» // Юридичний вісник України. - 2001. - № 40. - С. 37-40.