Створення об'єктів інноваційної діяльності може бути забезпечено договорами на виконання науково-дослідних, дослідно-конструктор­ських і технологічних робіт або договорами на створення і передачу на­уково-технічної продукції.

Згідно з ч. 1 ст. 331 ГК України, за договором на створення і передачу науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов'язується виконати зумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі — НДДКР), а замов­ник зобов'язується прийняти виконані роботи (продукцію) і оплатити їх.

Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструктор­ських і технологічних робіт передбачають як кінцеву мету виконання робіт і передачу їх результатів виконавцем замовнику. Договір може охоплюва­ти як увесь цикл дослідних робіт, так і окремі їх етапи, в тому числі подальше технічне супроводження (обслуговування). Уразі якщо науково-технічна продукція є результатом ініціативних робіт, договір укладається на її пере­дачу, включаючи надання послуг на її впровадження та освоєння.

Форма договору на проведення НДДКР є письмовою із зазначенням таких істотних умов: предмет договору та його зміст; строк виконання робіт; прийняття та оплата робіт; відповідальність сторін тощо, що ма­ють низку особливостей, притаманних саме цьому договору.

До предмета договору на створення науково-технічної продукції на­лежать як науковий, так і науково-прикладний результати, що становлять два самостійних види діяльності: наукову та науково-технічну. Тому до­говором на проведення НДДКР охоплюється укладення двох відносно самостійних договорів: 1) договір на виконання науково-дослідної робо­ти; 2) договір на виконання дослідно-конструкторської роботи.

Строк дії договору встановлюється, виходячи з обсягу та складності робіт.

Ціна договору визначається за згодою сторін на підставі коштори­су, враховуючи також винагороду виконавця за виконану роботу.

Права та обов'язки сторін становлять зміст договору. Згідно зі ст. 897 ЦК України, виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний:

1)  виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програ­
ми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовни­
кові результат у строк, встановлений договором;

2)  дотримуватися вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуаль­
ної власності;

3)  утримуватися від публікації без згоди замовника науково-техніч­
них результатів, одержаних при виконанні робіт;

4)  вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт резуль­
татів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника;

5)  своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини
недоліки в технічній документації, які можуть спричинити відступи від
техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні
замовника або в договорі;

6)  негайно інформувати замовника про виявлену неможливість
одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

У свою чергу, замовник зобов'язаний: видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Особливістю цих договорів, що відрізняє їх від звичайного догово­ру підряду, є обов'язок замовника оплатити виконані роботи і в тому разі, коли в ході їхнього виконання з'ясується неможливість одержан­ня позитивних результатів внаслідок обставин, незалежних від виконав­ця. Це пояснюється творчим, пошуковим характером дослідних робіт, непередбачуваністю їх результатів.

Оскільки вищезазначені роботи становлять комерційну зацікав­леність, а результати підлягають правовій охороні, сторони повинні включати до договору умови про зберігання конфіденційних відомо­стей. Окрім того, сторони повинні в договорі визначити права щодо результатів робіт —об'єктів інтелектуальної власності.

Замовник, відповідно до ст. 896 ЦК України, має право використо­вувати передані йому результати робіт в межах і на умовах, встановле­них договором, а виконавець — використати одержаний ним результат робіт і для себе, якщо інше не встановлено договором, а також може передати результати робіт іншим особам.

Відповідальність сторін за невиконання умов договору покладається здебільшого на виконавця, якщо він не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. У разі завдання шкоди замовнику через невиконан­ня умов договору виконавець зобов'язаний відшкодувати реальні збитки в межах ціни робіт, у яких виявлено недоліки (тобто упущена вигода підля­гає відшкодуванню лише у випадках, встановлених законом).