ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Книги по рубрикам

> алфавитний указатель по авторами книг >



Тема 13. Методи державного управління


Методи державного управління - це способи цілеспрямованого впливу на поведінку громадян, а також діяльність підприємств і організацій, органів, служб та службовців апарату державної виконавчої влади в інтересах забезпечення оптимального рівня виконання вимог законодавства.
Серед методів державного управління можна назвати: реєстрацію; ліцензування; квотування; переконання; примус. Реєстрація - це легалізація організації суб'єктів підприємницької діяльності, політичних партій, інших
67

об'єднань громадян шляхом перевірки відповідності цих суб'єктів адміністративно-правових відносин вимогам норм права та видачі їм реєстраційного свідоцтва, патенту або іншого документа, що підтверджує їх легалізацію. Реєстрація також здійснюється в порядку проведення дозвільної системи: реєстрація зброї, вибухових речовин, відповідних об'єктів.
Законом України від 11 грудня 2003 р. „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" також запроваджена реєстрація фізичних осіб (громадян України, іноземців, осіб без громадянства).
Ліцензування - видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дубліката ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, (ст. 4 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності").
Квотування - це нормування відповідних матеріальних цінностей, що підлягають відчуженню для реалізації. Часто застосовується при вивозі сировини або товарів за кордон.
Переконання є пріоритетним методом здійснення виконавчої влади, особливо в сфері охорони громадського порядку. Найбільш поширеними формами використання методу переконання є:
проведення систематичної роз'яснювальної роботи про норми адміністративно-правових актів;
інформування населення про стан охорони громадського порядку та боротьби із злочинністю;
організаційна робота з формуваннями
громадськості;
Адміністративний примус - це метод вольового забезпечення відповідно правовій нормі поведінки громадян, посадових та юридичних осіб за допомогою застосування заходів впливу, врегульованих адміністративно-правовими нормами, з метою досягнення відповідного порядку,
68

припинення та попередження правопорушень, притягнення до відповідальності правопорушників.
Адміністративний примус - поняття родове. Залежно від мети призначення всі заходи адміністративного примусу можуть бути зведені у відповідні однопорядкові групи. Останніми роками фахівцями з адміністративного права запропонована тричленна класифікація цих заходів:
1) адміністративно-попереджувальні заходи;
2) заходи адміністративного припинення та
забезпечення адміністративного провадження;
3) адміністративні стягнення.
Перевірка документів. Одним з найбільш поширених засобів адміністративного попередження є перевірка документів. У відповідності до п. 2 ст. 11 Закону України „Про міліцію", співробітники міліції при підозрі у вчиненні правопорушення мають право перевіряти у громадян документи, що засвідчують їх особу, а також інші документи, які необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, відносно яких міліція має повноваження контролю або нагляду.
Особливим видом перевірки документів є перевірка працівниками Державтоінспекції у водіїв автотранспортних засобів посвідчень водія, дорожніх листів тощо. Перевірка документів здійснюється також співробітниками Державної служби охорони на право вивезення продукції з об'єктів, що охороняються.
Відвідування. Наступним адміністративним заходом попередження є відвідування підприємств, установ та організацій, житлових та інших приміщень громадян, а також їх земельних ділянок. Цей захід передбачений пунктами 15 та 21 ст. 11 Закону України „Про міліцію". Але вхід на цю територію або до приміщення можливий лише в окремих випадках. Так, у відповідності до п. 15 названої статті, міліція має право безперешкодно і в будь-який час доби входити на територію та в приміщення підприємств, установ і організацій, у тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні
69

злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах. На таких самих підставах міліція може входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень громадян. Міліція має також право відвідувати підприємства, установи і організації для виконання контрольних і профілактичних функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху (п. 21 ст. 11 Закону України „Про міліцію").
Організація медичного огляду водіїв.
Попереджувальними заходами адміністративно-правового характеру є організація співробітниками Державтоінспекції медичного огляду водіїв для виявлення порушень правил дорожнього руху у вигляді керування транспортними засобами в стані сп'яніння; огляд виробничих складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного та колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню; обмеження або заборона руху транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів. Цей захід застосовується лише у випадках, що передбачені п. 21 ст. 11 (затримання злочинця, аварії та інші обставини, що загрожують життю і здоров'ю людей).
Заходи адміністративного припинення та забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Цю групу заходів доцільно розділити на дві групи: 1) передбачені в Кодексі України про адміністративні правопорушення; 2) передбачені в Законі України „Про міліцію" та інших нормативних актах.
У відповідності до ст. 260 КпАП України, у випадках, визначених законодавчими актами, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпані інші заходи впливу, встановлення особи правопорушника, складення протоколу про адміністративне порушення в разі неможливості його складення на місці протиправного вчинку і якщо складення його є обов'язковим для забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні порушення, передбачено: адміністративне затримання особи, особистий
70

огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами.
Адміністративне затримання. Ст. 261 КпАП України регламентує порядок адміністративного затримання, а саме: про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, що склала протокол, відомості про особу затриманого, час і мотиви затримання. Протокол підписується службовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмови затриманого від підписання протоколу в ньому робиться про це запис. На прохання особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, про місце її перебування повідомляються родичі, адміністрація за місцем роботи або навчання. Про затримання неповнолітнього повідомлення його батьків або осіб, які їх замінюють, обов'язкове. Відповідно до ст. 271 КпАП України у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь захисник, який має право знайомитися з матеріалами справи; порушувати клопотання за дорученням особи, яка його запросила, від її імені приносити скарги на рішення органу, який розглядає справу.
Строк адміністративного затримання.
Адміністративне затримання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може тривати не більше трьох годин. Але в цій же статті передбачені винятки з загального правила. Наприклад, передбачено, що особи, які вчинили злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, народного дружинника, а також військовослужбовця чи їх образу, публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції, дрібне хуліганство, можуть бути затримані до розгляду справи суддею або начальником (заступником начальника) органу внутрішніх справ. Строк адміністративного затримання обчислюється з моменту доставлення порушника для складення протоколу. Але у випадках, коли особа знаходиться в стані сп'яніння, законодавець передбачає, що строк адміністративного затримання починається після її витвереження. Такий
71

порядок передбачений і відносно осіб, які, наприклад, виявили неповагу до суду та у деяких інших випадках, передбачених КпАП України.
Особистий огляд та огляд речей. Відповідно до ст. 264 КпАП України дозволяється провадити особистий огляд та огляд речей. Ці процесуальні дії компетентні провадити уповноважені на те службові особи органів внутрішніх справ, воєнізована охорона. На об'єктах, що охороняються, ці дії можуть здійснювати представники державної служби охорони. Законодавець передбачає деякі правила проведення особистого огляду і огляду речей. Особистий огляд може провадитись уповноваженою на те особою однієї статі з тим, кого оглядають, у присутності двох понятих тієї ж статі. Огляд речей, ручної поклажі, багажу, знарядь полювання і лову риби, добутої продукції та інших предметів здійснюється, як правило, у присутності особи, у власності (володінні) якої вони перебувають. У невідкладних випадках зазначені речі, предмети може бути піддано огляду з участю двох понятих під час відсутності власника або володільця. Міліція має право також проводити огляд транспортних засобів. Про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.
Вилучення речей і документів. Речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються компетентними службовими особами органів внутрішніх справ або державної служби охорони. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення в органі внутрішніх справ, а після розгляду справи, залежно від його результатів, їх у встановленому порядку конфіскують або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують. Вилучені державні нагороди повертаються після розгляду справи володільцеві, а якщо він невідомий, то надсилаються до Секретаріату Президента України. Міліція
72

зобов'язана після розгляду справи про адміністративне правопорушення знищити вилучений самогон, інші міцні спиртні напої домашнього вироблення та апарати для їх вироблення. При затриманні предметів контрабанди для забезпечення стягнення штрафу допускається вилучення речей (цінностей) в особи, яка вчинила контрабанду, якщо остання не має постійного місця проживання в Україні. Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
При вчиненні таких правопорушень, як стрільба з вогнепальної зброї в населених пунктах і у не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку, порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передачі іншим особам або продажу вогнепальної зброї, її перевезення, строків реєстрації, правил взяття на облік, ухилення від її реалізації громадянами, у яких органами внутрішніх справ анульовано дозвіл на зберігання зброї і бойових припасів (ст.ст. 190-193 КпАП України), працівник міліції має право вилучити вогнепальну зброю, а також бойові припаси до розгляду справи, про що робиться запис у протоколі з зазначенням марки або моделі, калібру, серії і номера зброї, що вилучається, кількості та виду бойових припасів. В разі відмови добровільно пред'явити вогнепальну зброю і бойові припаси працівник міліції має право провести особистий огляд речей порушника. До особи, яка вчинила правопорушення під час виконання службових обов'язків (це можуть бути працівники охорони, лісники тощо), вилучення, особистий огляд і огляд речей застосовуються лише у невідкладних випадках.
При вчиненні порушення, за яке, відповідно до законодавства, може бути накладене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права користування транспортним засобом, річковим або маломірним судном, у водія чи судноводія вилучається посвідчення (свідоцтво, диплом) на строк винесення постанови по справі і видається тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом,
73

річковим або маломірним судном, про що робиться запис у протоколі про правопорушення.
У випадку таких правопорушень, як користування транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає вимогам стандарту, або з умисно прихованим номерним знаком, керування транспортними засобами в стані сп'яніння, ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння, працівник Державної автомобільної інспекції вилучає номерні знаки транспортного засобу або затримує транспортний засіб і доставляє його для тимчасового зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці до усунення порушення. При цьому робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення і про огляд транспортного засобу.
Відсторонення від керування транспортними засобами. Водії, судноводії та інші особи, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними суднами і відносно яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, на підставі ст. 266 КпАП України підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами або суднами та оглядові на стан сп'яніння.
Заходи адміністративного припинення, що передбачені Законом „Про міліцію" (зі змінами, внесеними Законом України від 12 січня 2005 p.). Вказаний закон дозволяє:
- затримувати і тримати в приймальнику-розподільнику осіб, що займаються бродяжництвом, з санкції прокурора;
- затримувати на строк до трьох діб осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії;
- затримувати на строк до 24 годин осіб, які мають
ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з
цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, з метою
передачі їх в лікувальні заклади;
- затримувати не більш як на вісім годин неповнолітніх
віком до 16 років, які залишилися без опікування, для
передачі їх законним представникам або влаштування у
74

встановленому порядку, а також утримувати в приймальниках-розподільниках неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння;
- осіб, які перебували в громадських місцях у стані
сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і
громадську мораль або якщо вони втратили здатність
самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим
або собі, - до передачі їх в спеціальні медичні заклади або
для доставки до місця проживання, а за відсутності таких -
до їх витвереження.
Офіційне застереження. Компетентні особи органів внутрішніх справ мають право виносити офіційне застереження особам, що систематично порушують порядок, про недопустимість протиправної поведінки.
Міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю.
Застосування заходів фЬичного впливу. Для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків, міліція має право застосовувати прийоми рукопашного бою, наручники, гумові кийки, засоби зв'язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття Приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати у таких випадках собак.
Застосування заходів фЬичного впливу. Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані, але не забезпечили виконання покладених на неї обов'язків.
Підстави застосування спеціальних заходів. Стаття 14 Закону України „Про міліцію" дає перелік підстав, коли застосовуються спеціальні засоби:
- для захисту громадян і самозахисту від нападу та
інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;
75

- для припинення масових безладь і групових порушень громадського порядку;
- для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення ;
- для затримання і доставлення до міліції або іншого службового приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання та утримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;
- для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;
- для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю;
- для визволення заручників.
Умови і межі застосування заходів фЬичного впливу. Закон зазначає умови і встановлює межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використати, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції.
Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.
76

У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший строк.
Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.
Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї працівник міліції зобов'язаний негайно письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.
Перевищення повноважень по застосуванню сили, у тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Застосування вогнепальної зброї. Стаття 15 Закону України „Про міліцію" встановила порядок застосування вогнепальної зброї. Зброя застосовується лише як крайній захід у таких випадках:
- для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також для звільнення заручників;
- для відбиття групового або збройного нападу на працівника міліції або членів його сім'ї чи іншого нападу, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;
- для відбиття нападу на об'єкти, що охороняються, конвої, житлові приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;
- для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;
- для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника міліції;
77

- для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції.
Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
Інші випадки застосування зброї. Працівники міліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника міліції. Якщо працівник міліції вважає, що в ситуації, яка склалася, можуть виникнути підстави для застосування зброї, він має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність. Спроби особи, яка затримується працівником міліції з оголеною вогнепальною зброєю, наблизитися до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань чи доторкнутися до його зброї, дають останньому право застосовувати вогнепальну зброю.
Унормування порядку застосування спецзаходів. Порядок застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні встановлений спеціальними Правилами, що затверджені Постановою Уряду України 27 лютого 1991 р. № 49 та Правилами застосування спеціальних засобів військовослужбовцями Військової служби правопорядку у Збройних Силах України під час здійснення службових обов'язків, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. № 83.
Адміністративні стягнення та порядок їх застосування буде розглянуто при розкритті понять та категорій теми „Адміністративна відповідальність".


Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2021