§ 1. Мета і значення підготовки цивільних справ до судового розгляду
Підготовка цивільної справи до судового розгляду — друга за розвитком судочинства і обов'язкова стадія цивільного процесу. Такий висновок обґрунтовується ст. 143 ЦПК, в якій закріплено правило про те, що після прийняття позовної заяви суддя провадить підготовку справи до судового розгляду. Кожна стадія цивільного судочинства характеризується сукупністю процесуальних дій, об'єднаних однією найближчою метою. Підготовка справ до розгляду має також ці ознаки.
Підготовку проводить суддя, який виконує комплекс процесуальних дій, визначених ст. 143 ЦПК. Процесуальні дії осіб, які беруть участь у справі, і осіб, які не беруть участі у справі, виконуються, як правило, на вимогу судці, є відповіддю на його дії і така залежність пояснюється існуванням між ними процесуальних правовідносин, сукупністю взаємно кореспондуючих прав і обов'язків цих суб'єктів. Але особи, які беруть участь у справі, мають право за своєю ініціативою виконувати процесуальні дії, спрямовані на підготовку справи до розгляду (подавати докази, заявляти клопотання тощо).
Дії судді і заінтересованих осіб по підготовці справи до розгляду мають свою самостійну мету, визначену в ст. 143 ЦПК. Такою метою є забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи.
Забезпечення в установлені строки в першому судовому засіданні всебічного, повного і об'єктивного вирішення судом, переданого на його розгляд правового питання, вираженого в конкретній справі.
Для того щоб цивільна справа була обгрунтовано вирішена в першому судовому засіданні без невиправданих, неодноразових призначень нових строків її розгляду, останню належить старанно підготувати до судового розгляду. В цьому полягає і значення цієї стадії цивільного процесу — підготовки справи до судового розгляду.
Одночасно, маючи за мету забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи, підготовка цим самим сприяє найбільш повному і реальному захисту прав, охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, з найменшою по можливості витратою коштів, а також часу, тобто забезпечує реалізацію принципів законності і об'єктивної істини при послідовному впровадженні в життя принципу економії процесуальних засобів.
Належна і в установлені законом строки підготовка цивільних справ до судового розгляду має важливе значення для якісного їх вирішення з метою захисту особистих та майнових прав та охоронюваних законом інтересів громадян й організацій, — наголосив Пленум Верховного Суду України в постанові № 1 від 5 березня 1977 р. «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» (зі змінами, внесеними постановами № 13 від 25 грудня 1992 р. і № 15 від 25 травня 1998 p.).

§ 2. Завдання, зміст і процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду
Для досягнення мети підготовки справи до розгляду суддя повинен виконати конкретні завдання:
а) визначити характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, який їх регулює і яким належить керуватися при розв'язанні спору;
б) уточнити обставини, що підлягають встановленню, — тобто факти, що обґрунтовують вимоги, і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення справи (предмет доказування);
в) з'ясувати коло доказів, необхідних для вирішення справи, і забезпечити їх своєчасне подання;
г) визначити склад осіб, які мають брати участь у справі, і вжити заходів до забезпечення своєчасної явки в судове засідання всіх учасників процесу у справі.
Завдання підготовки справи до розгляду виконуються суддями шляхом здійснення чисельних процесуальних дій, перелік яких передбачений ст. 143 ЦПК. Він не є вичерпним і може бути при необхідності розширений, виходячи з конкретних умов спірної справи
Первісною і найпоширенішою процесуальною дією є опитування сторін (пп. 1, 2 ст. 143 ЦПК). Суддя викликає позивача і опитує його по суті заявлених ним позовних вимог, з'ясовує у нього наявні і можливі з боку відповідача заперечення і пропонує позивачеві подати додаткові докази. В разі необхідності викликає відповідача для попереднього опитування з обставин справи і з'ясовує можливі з його боку заперечення проти позову та якими доказами він може їх підтвердити.
В судовій практиці виклик відповідача для опитування визнається необхідним у випадках, коли в позовній заяві зазначається про наявні в нього заперечення проти позову, які заслуговують на увагу, або про такі заперечення повідомив позивач при його опитуванні суддею, оскільки їх з'ясування надає можливість витребування необхідних доказів для перевірки їх в судовому засіданні. З'ясування в процесі опитування відповідача характеру його заперечень надає судді можливість роз'яснити йому право на необхідні форми захисту проти позову, які він може реалізувати шляхом оформлення письмового пояснення на позов чи пред'явлення зустрічного позову.
Сторони можуть бути викликані одночасно, коли суд визнає це за необхідне для повнішого з'ясування взаємних вимог. Для забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи в судовому засіданні важливе значення має обов'язок суду роз'яснити сторонам, які були викликані, що вони повинні довести обставини, на котрі посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також їхні інші права і обов'язки, закріплені ст. 99 ЦПК, оскільки вони користуються цими правами та несуть обов'язки і в процесі підготовки справи до судового розгляду.
При опитуванні сторін підлягає з'ясуванню питання, чи мають вони намір укласти мирову угоди, щоб за наявності такого їх волевиявлення вирішити питання в судовому засіданні у відповідності з ст. 179 ЦПК.
При з'ясуванні у позивача суті заявлених вимог, судця покликаний допомогти йому визначити підстави і предмет позову та роз'яснити його право закінчити справу мировою угодою або звернутися за вирішенням спору до третейського чи до товариського суду, коли це відповідає характеру спірних правовідносин. Необхідно також встановити правильність об'єднання ним позовних вимог і наявність у позивача інших пов'язаних між собою вимог до того самого або до інших відповідачів з метою їх об'єднання чи роз'єднання (статті 144, 145 ЦПК)
Судова практика свідчить, що правильний підхід до сторін, вдумливе і уважне їх опитування запобігає несподіванкам в судовому засіданні, що можуть спричинити відкладення справи розглядом.
Але при проведенні опитування сторін суддя не повинен висловлювати свого ставлення з приводу спірної справи сторін, не робити оцінку їх поведінки. Передчасна оцінка справи може психологічно вплинути на наступні дії судді і на правильність вирішення справи, а подекуди — викликати нарікання сторін, заявления відводу судді, їх скарги на необ'єктивність розгляду справи. При підготовці справи до розгляду суддя вирішує питання про притягнення або вступ у справу співучасників, третіх осіб та опитує допущених до участі в справі третіх осіб як сторін (п. 2 ст. 143 ЦПК).
Притягнення співучасників має виняткове значення, коли характер спірних правовідносин між сторонами свідчить про багатосуб'єктність, а, отже, і про обов'язкову співучасть. Так, відповідачами в справі про виключення майна з опису притягуються боржник — особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках — особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
Особлива увага приділяється залученню третьої особи у справу про поновлення на роботі. У справах про поновлення на роботі незаконно звільнених або переведених працівників суддя може вже під час її підготовки встановлювати ту посадову особу, за розпорядженням якої було проведено звільнення чи переведення працівника, і вирішувати питання про притягнення її у справу як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача (ст. 109 ЦПК).
При підготовці справи до розгляду суддя, з урахуванням характеру, складності і громадського її значення, вирішує питання про її розгляд з участю прокурора та про притягнення до участі в справі представника належного органу держави, органу місцевого самоврядування або громадської організації (п. 4 ст. 143 ЦПК). Але коли про це є пряма вказівка закону (ст. 259 ЦПК та ін.), то притягнення до участі в процесі у справі представника державного органу, органу місцевого самоврядування є обов'язковим.
Пункт 6 ст. 143 ЦПК зобов'язує суддю в процесі підготовки справи до розгляду вирішити питання про виклик свідків у судове засідання або про допит їх у порядку, передбаченому ст. 45 ЦПК. Оскільки свідком може бути будь-яка особа, якій відомі якісь обставини, що стосуються справи, то при вирішенні питання про виклик свідків суддя повинен вимагати від сторін пояснення щодо того, які саме обставини можуть бути стверджені ними (ст. 43 ЦПК).
Допит свідків, які постійно проживають поза місцем знаходження суду, що розглядає справу, і не можуть з поважних причин з'явитися в судове засідання, може бути проведений судом за місцем їх проживання за дорученням суду, що розглядає справу (ст. 45 ЦПК). В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, і зазначаються обставини, які належить з'ясувати при проведенні допиту свідка (ст. 33 ЦПК).
Виходячи з обов'язку по доказуванню, докази у справі подають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а якщо іх недостатньо, то суддя пропонує їм подати додаткові докази (ст. ЗО, п. 1 ст. 143 ЦПК) або на їх клопотання сприяє одержанню від підприємств, установ, організацій і громадян письмових та речових доказів, або надає особам, які беруть участь у справі, повноваження на право одержання цих доказів для подання їх до суду, а також за їх клопотанням вживає заходів до забезпечення доказів (п. 7 ст. 143, статті 35-39 ЦПК).
До доказів, які збираються або подаються, пред'являється вимога належності їх до справи (ст. 28 ЦПК) і допустимості на їх підтвердження засобів доказування (ст. 29 ЦПК).
Сукупність необхідних доказів суддя визначає з урахуванням характеру заявлених вимог. Для кожної категорії цивільно-правових спорів є докази, без яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Так, при підготовці справ до розгляду необхідно подати:
— у справах про поновлення на роботі особи, звільненої за ініціативою наймача, — копії наказів про зарахування на роботу, переміщення, переведення і про звільнення з роботи, протокол засідання і постанову профспілкового комітету про згоду на звільнення. Довідки про середній заробіток позивача і про оклад посадової особи, яка залучається до участі в справі третьою особою з підстав, передбачених ст. 109 ЦПК.
Необхідність інших доказів визначається залежно від підстав звільнення.
Про поновлення на роботі особи, звільненої за скороченням чисельності або штату працівників, до справи повинні бути додані виписки з штатного розкладу (до і після звільнення), документи про скорочення штату чи чисельності працівників, виробнича характеристика позивача; матеріали, що підтверджують переваги позивача про залишення на роботі і докази про відмову позивача від переведення на іншу роботу чи про відсутність у адміністрації можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу; — про поновлення на роботі особи, звільненої за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку, крім перелічених вище доказів, які подаються у справах про звільнення, необхідно витребувати документи про застосування дисциплінарного або громадського стягнення (копії наказів тощо), а також матеріали, на підставі яких були накладені стягнення (доповідні записки, пояснення тощо);
— про поновлення на роботі осіб, звільнених за власним бажанням або переведених на іншу роботу, — копії наказів про прийняття на роботу, переміщення і переведення, звільнення з роботи, довідки про середній заробіток позивача (а у випадку переведення — довідки про заробіток до і після цього), про оклад посадової особи (якщо вона залучається до участі у справі в порядку ст. 109 ЦПК), заяви про звільнення, копії протоколів засідання комісій з трудових спорів і профспілкового комітету, їх рішень і постанов;
— про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я працівнику в зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, — акт про нещасний випадок, медичний висновок про професійне захворювання, висновок інспектора праці чи іншого органу, який здійснює контроль за станом охорони праці, про причини нещасного випадку, висновок МСЕК про ступінь (процент втрати працездатності, необхідність в сторонньому догляді (для інвалідів 1 групи такі витрати відшкодовуються без висновку), засобах протезування, санаторно-курортному лікуванні, довідки органів соціального захисту про час і розмір пенсії, призначеної і такої, що фактично виплачується, про розмір виплаченої органами соціального страхування допомоги по тимчасовій непрацездатності, про заробітну плату потерпілого; копії наказу адміністрації і постанови профспілкового комітету про відмову у відшкодуванні шкоди чи задоволення вимоги в іншому розмірі, ніж просив потерпілий, а також інші необхідні докази.
У справах, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин, при підготовці їх до розгляду необхідно подати:
— про стягнення з батьків коштів на утримання дітей — копії свідоцтв про їх народження, довідки з місця проживання, про перебування дітей на утриманні позивача, з місця роботи відповідача про його заробіток і про те, чи не провадиться з нього утримання аліментів на користь інших осіб або на відшкодування шкоди;
— про передачу дітей на виховання другому батькові або про повернення дітей — копії свідоцтв про їх народження, акти обстеження жилих, побутових умов кожного з батьків, висновок органу опіки і піклування, дані, які характеризують ставлення батьків до дітей, а також поведінку батьків за місцем їх роботи і проживання;
— про встановлення батьківства — копії свідоцтв про народження дітей, довідки виконкомів селищних і сільських рад, житлово-експлуатаційних органів про сумісне проживання сторін, переписку, грошові перекази, документи про одержання посилок, виписки з біографії і особистої справи відповідача, його клопотання про влаштування дітей позивачки в дитячі заклади та інші матеріали, що можуть мати значення для вирішення справи.
У справах, що виникають з житлових правовідносин, при підготовці до розгляду необхідно подати;
— про виселення наймачів і членів їх сімей з будинків державного або громадського фонду, які підлягають знесенню в зв'язку з вилученням земельних ділянок, — рішення виконкому про знесення будинку в зв'язку з відведенням земельної ділянки для державних та громадських потреб, план квартири наймача з зазначенням кількості кімнат і їх розміру, виписку з особистого рахунку наймача в ЖЕО, документи про характер і розмір жилої площі, яка надається відповідачу, і адресу її знаходження (ордер чи його копію, план квартири);
— про розділ жилої площі — копію особистого рахунку, виписку з будинкової книги, план жилого приміщення із зазначенням площі кожної кімнати, довідку про заробітну плату, пенсію, стипендію тощо позивача, документ, що стверджує, що наймодавець відмовився від укладення окремого договору найму, якщо спір виник між наймачем і наймодавцем;
— про розділ паю між подружжям, що розлучається, в будинку ЖБК — документи, які стверджують час вступу в кооператив, встановлений розмір і суму виплаченого паю, склад спільно проживаючих з пайщиком членів сімей, план квартири, копії свідоцтв про реєстрацію і розірвання шлюбу;
— членів ЖБК про надання їм в користування жилого приміщення, виділеного за рішенням загальних зборів членів кооперативу, — виписку з рішення загальних зборів про прийняття в члени ЖБК, виписку з рішення загальних зборів про надання члену ЖБК конкретного жилого приміщення, довідку про розмір внесеного паю, копію рішення загальних зборів кооперативу про відмову в наданні раніше виділеної жилої площі, копію рішення виконкому місцевої ради про скасування рішення ЖБК про надання позивачу жилого приміщення або відмову у видачі ордера, докази, що стверджують обгрунтованість відмови в наданні раніше виділеної жилої площі чи у видачі виконкомом ордера (довідку про склад членів сім'ї, заяву про прийняття в члени ЖБК, документи про наявність або відсутність у члена ЖБК іншої жилої площі тощо).
У справах про авторство (співавторство) на відкриття — диплом на відкриття або копію прийнятого Державним підприємством «Український інститут промислової власності» Міністерства освіти і науки України рішення про визнання заявленого положення відкриттям; опис передбачуваного відкриття, плани, схеми, креслення, фотографії, тощо, копію заявки, на підставі яких видано диплом (свідоцтво) на відкриття; інші письмові докази, які свідчать про те, що позивач є дійсно автором, або стверджують його творчу участь у відкритті, на яке видано диплом (висновки і відгуки вчених, спеціалістів та інша наукова документація).
У справах про земельні і майнові спори, пов'язані із земельними відносинами необхідно подати:
— про встановлення порядку користування і розпорядження земельною ділянкою — документи про надання її для будівництва і обслуговування жилого будинку й господарських будівель; план земельної ділянки, відведеної в натурі (на місцевості); план цієї ділянки із зазначенням її частин, що перебувають у фактичному користуванні кожного із співвласників, а також розташованих на ній будівель, плодово-ягідних насаджень; правовстанов-люючі документи на будинок із зазначенням розміру часток кожного співвласника; угоду чи рішення суду про поділ будинку в натурі або визначення порядку користування ним; угоду про порядок користування земельною ділянкою, якщо вона мала місце;
— про надання земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства — документи про освіту, спеціальність чи професію позивача, стан його роботи в сільському господарстві, місце проживання, план розташування земельної ділянки, обгрунтування щодо її розміру та перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства, документи конкурсної комісії про розгляд заяви та проходження конкурсного відбору, а також замовлений радою проект відведення земельної ділянки, погоджений із власником землі або землекористувачем (якщо ділянка відводиться із земель запасу, погодження не потрібно);
— про відшкодування збитків або шкоди — акт відповідної комісії, створеної Київською та Севастопольською міськими, районною державною адміністрацією чи виконавчим комітетом міської (міст обласного підпорядкування) ради для визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, затверджений органом, що створив цю комісію; проект заходів для приведення у стан, придатний для використання за призначенням земельних ділянок, наданих у тимчасове користування та кошторис витрат на це; документи про вартість робіт по доведенню до попереднього стану зіпсованих або пошкоджених земель; довідку служби районної державної адміністрації про середню врожайність відповідних культур; довідку про ринкову ціну цих культур (п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 грудня 1996 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).
У справах про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану необхідно подати: копію відповідного свідоцтва, висновок органу реєстрації актів громадянського стану про відмову у виправленні, зміні чи доповненні запису або анулюванні поновленого чи повторно складеного запису акту громадянського стану, інші документи, що стосуються даної справи.
Для правильного визначення кола необхідних доказів належить встановити предмет доказування з норм, що регулюють спірні правовідносини, і керуватися довідковою літературою1.
Наведений перелік доказів, які підлягають витребуванню, не є вичерпним. Необхідність витребування інших доказів залежить від особливостей кожної конкретної справи.
Пленум Верховного Суду України в постанові № 1 від 5 березня 1977 р. «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» (зі змінами, внесеними постановами № 13 від 25 грудня 1992 р. і № 15 від 25 травня 1998 р.) зазначив, що при вирішенні в порядку підготовки справи до судового розгляду питання про надання доказів особами, які беруть участь у справі, суддя має виходити з конституційного положення про свободу сторін у цьому питанні і керуватися тими нормами Цивільного процесуального кодексу, які застосовуються судом при розгляді справи, зокрема ст. 49 ЦПК — при огляді письмових доказів на місці, ст. 55 ЦПК — при огляді речових доказів, що швидко псуються (п. 11).
Відповідно до ст. 35 ЦПК забезпечення доказів можливе під час розгляду справи як до, так і після подачі заяви, тому суддя має право вжити заходів по їх забезпеченню також в процесі підготовки справи до розгляду. При цьому коло доказів, які можуть бути забезпечені, законом не обмежене (етапі 35-38 ЦПК)
В цій стадії згідно з п. 8 ст. 143 ЦПК суддя має право з урахуванням думки осіб, які беруть участь у справі, призначити експертизи (медичну, психіатричну, хімічну, бухгалтерську, екологічну та ін.), коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів. При призначенні експертизи повинні враховуватися правила статей 57—60 ЦПК, причому особам, які беруть участь у справі, належить роз'яснити їх право ставити перед експертом питання, по яких повинен бути зроблений висновок. На вирішення експертизи можуть ставитися тільки ті питання, які потребують спеціальних знань у галузі науки, техніки або ремесла (ст. 57 ЦПК).
Не можна ставити на вирішення експертизи питання права, вирішення яких належить до компетенції суду, наприклад, питання про дієздатність громадянина, а не про характер його захворювання.
У випадках, коли результат розгляду справи залежить від психічного стану особи в момент вчинення нею певних дій, наприклад, при розгляді справ про визнання недійсними угод з мотивів укладення їх громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій або керуватися ними (ст. 55 ЦК), про відповідальність за шкоду, заподіяну таким саме громадянином (ст. 449 ЦК), повинна бути призначена судово-психіатрична експертиза.
Судово-психіатрична експертиза повинна бути обов'язковою призначена, коли це передбачено законом, зокрема, в справах про визнання громадянина недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства (ст. 258 ЦПК) і про визнання його дієздатним у разі видужання або значного поліпшення здоров'я (ст. 260 ЦПК).
У невідкладних випадках з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, може бути проведено в порядку підготовки справи до судового розгляду огляд на місці як письмових або речових доказів, так і предмета спору (п. 9 ст. 143 ЦПК).
Суддя має права, з врахуванням характеру спору, запитати у сторін й інших учасників процесу (ст. 33 ЦПК) в письмовій формі відомості про факти, які мають значення для вирішення справи, якщо ці особи в зв'язку з хворобою, проживанням в іншому населеному пункті або за якихось інших причин не можуть з'явитися до суду особисто. Але відмова надати письмові відомості або ненадходження їх в зазначений строк не є перешкодою для призначення справи до розгляду.
Відповідно до ст. 149 ЦПК забезпечення позову можливе в будь-якій стадії справи, тому суддя може допустити забезпечення позову і під час підготовки її до судового розгляду. При цьому у справах про стягнення шкоди, завданої розтратами, крадіжками і нестачами державного і громадського майна, суддя зобов'язаний вживати заходів для накладення арешту на майно і грошові суми відповідача та застосовувати інші способи, що забезпечують збереження майна, передбачені ст. 152 ЦПК.
Підготовка справи до судового розгляду розпочинається з часу прийняття її суддею до провадження та відповідно до ст. 146 ЦПК має бути проведена в семиденний строк і лише у виняткових випадках у складних справах цей строк може бути продовжений до двадцяти днів з дня прийняття заяви.
Підготовка справи до судового розгляду може бути визнана закінченою, коли будуть проведені всі дії, необхідні для її розгляду: визначений склад осіб, які беруть участь у справі, і уточнено всі їх вимоги і заперечення, визначено коло фактів, які мають значення для справи, встановлені і витребувані докази, що стверджують або спростовують такі факти, відповідно вручена копія заяви, а в необхідних випадках, — і копії доданих до неї документів. Одночасно суддя повинен вирішити питання про доцільність розгляду даної справи у виїзному засіданні.
При визнанні підготовки справи до розгляду закінченою суддя постановляє ухвалу, в якій перераховуються всі підготовчі дії, що були проведені в цій стадії процесу, і встановлюється час її розгляду (ст. 147 ЦПК) у строки, передбачені ст. 148 ЦПК, — у трудових справах — в семиденний строк; у справах про стягнення аліментів і про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, — у десятиденний строк; у всіх інших справах — у п'ятнадцятиденний строк.

§ 3. Судові виклики і повідомлення
Про призначений день судового засідання по розгляду справи суд зобов'язаний своєчасно повідомити осіб, які беруть участь у ній, та інших учасників процесу, щоб надати їм можливість належно підготуватися до участі в справі. Для цього використовуються судові виклики і повідомлення, які провадяться повістками, що надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, представникам громадських організацій і трудових колективів за адресою, вказаною стороною, самими цими особами або іншими учасниками справи.
Повістки про виклик до суду надсилаються тим особам (особам, які беруть участь у справі, та іншим учасникам процесу), участь яких у судовому засіданні або вчиненні окремих процесуальних дій є обов'язковою. Така повістка повинна бути завчасно вручена особі, яка викликається, але у всякому разі не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. За формою повістка про виклик до суду — письмова, а за змістом повинна відповідати ст. 92 ЦПК та містити в собі: 1) найменування і адресу суду з зазначенням місця, дня і часу явки за викликом; 2) назву справи, по якій робиться виклик; 3) вказівку, як хто викликається дана особа (як позивач, відповідач, третя особа, свідок, експерт, перекладач); 4) вказівку, чи викликається дана особа в судове засідання чи на прийом до судді; 5) попередження про наслідки неявки або неповідомлення про причини неявки в судове засідання.
Відповідачу разом з повістками надсилається копія позовної заяви і в необхідних випадках копії документів, доданих до неї (ст. 138 ЦПК). В повістці зазначається, що за наявності у нього заперечень проти позову він повинен подати докази на ствердження своїх заперечень.
Повістки-повідомлення надсилаються судом особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, в яких участь цих осіб не є обов'язковою. За змістом вони повинні містити в собі найменування і адресу суду, назву справи, вказівку про те, яку процесуальну дію буде вчинено, місце, день і час її вчинення.
Повістки разом з зворотною розпискою надсилаються рекомендованим листом або через розсильних. Повістку можна видати на руки стороні або її представникові з їх згоди для вручення відповідним особам.
Повістка вручається громадянину, який викликається, під розписку. Зворотна розписка з їх підписом підлягає поверненню до суду з зазначенням часу одержання.
Повістка, адресована підприємству, установі, організації, вручається відповідній посадовій особі, яка розписується про одержання її на зворотній розписці. При неможливості вручення повістки особі, яка викликається, повістку вручають будь-кому з дорослих членів сім'ї, які проживають разом з нею, а при відсутності їх — ЖЕО або адміністрації за місцем роботи, а в сільській місцевості — виконкому сільської ради. Посадова особа, яка одержала повістку, зобов'язана під свою відповідальність негайно вручити її належній особі. При відмові адресата одержати повістку, особа, що її доставляє, робить відповідну відмітку на повістці, яка повертається до суду. Відмітка про відмову стверджується підписом посадової особи ЖЕК чи виконкому сільської ради або представника адміністрації за місцем роботи, або підписами не менше двох громадян
Повістки надсилаються за адресою осіб, які беруть участь у справі, — місця проживання громадян, місця знаходження органу юридичної особи. Відповідно до ст. 95 ЦПК сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження справи. При відсутності заяви про зміну адреси повістки надсилаються на останню відому судові адресу і вважаються доставленими, навіть коли адресат за цією адресою більше не проживає. За невиконання обов'язку повідомляти суд про зміну своєї адреси під час провадження у справі суд вправі на сторони й інших осіб, які беруть участь у справі, накласти штраф у розмірі до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження повістки з підписом посадової особи виконкому сільської ради за місцем знаходження майна відповідача або житлово-експлуатаційної організації останнього відомого місця його перебування про те, що вручити повістку адресатові не можна через його відсутність (ст. 96 ЦПК).
Якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд, керуючись правилом ст. 97 ЦПК, може оголосити його розшук.

§ 4. Підготовча стадія в цивільному процесі іноземних держав
Підготовча стадія цивільного процесу в іноземних державах характеризується сукупністю процесуальної діяльності, спрямованої на реалізацію повноважень суду, процесуальних прав і обов'язків сторін, інших осіб з метою забезпечення розгляду справи в першому судовому засіданні та винесення у ній рішення. Вид і зміст такої процесуальної діяльності в різних країнах має диференційований характер2.
Підготовка справи провадиться до її судового розгляду в судовому засіданні. Але в Болгарії — в першому судовому засіданні. До її змісту входять: усна доповідь судді, метою якої є роз'яснення сторонам предмета справи та її правової кваліфікації; з'ясування фактичної сторони і уточнення предмета доказування з метою доповнення справи фактичним матеріалом; роз'яснення сторонам обов'язку з доказування своїх вимог і заперечень та допустимість використання ними доказів; вирішення клопотань сторін про докази; пред'явлення і вирішення заперечень сторін з приводу територіальної підсудності, пред'явлення зустрічного позову та інше. Якщо у справі будуть подані всі необхідні докази для винесення рішення, то вона може бути розглянута в першому судовому засіданні (статті 108—110 ЦПК)
У цивільному процесі Англії підготовка справи провадиться під наглядом і керівництвом помічника судді (master'a). Сторони обмінюються процесуальними документами з метою встановлення предмета спору і визначення фактів, які підлягають доказуванню в судовому засіданні. Після пояснення відповідача на вимогу (позов) позивача останній може подати протягом встановленого строку свої заперечення на такі пояснення. Відповідач з дозволу суду може подавати нові міркування, за якими можуть бути подані відповідні судження позивача. Мета таких процесуальних дій в основному полягає у встановленні того фактичного складу, на якому позивач обґрунтовує свої вимоги, а відповідач — захист проти позову.
Правові питання — які юридичні висновки належить зробити із встановлених фактів — не входять до змісту підготовки справи до розгляду, але сторони можуть в цій стадії на захист своїх матеріальних прав висувати заперечення правового характеру, зокрема, що вимога чи заперечення другої сторони юридичне безпідставні. А в певних випадках вони зобов'язані порушувати питання правового характеру: про дійсність чи спірність укладеної між ними угоди; про закінчення строку позовної давності; про здійснення за зобов'язанням платежів тощо.
У цій стадії кожна із сторін може вимагати від другої додаткових і більш детальних відомостей щодо позовних вимог, пояснень відповідача чи з будь-яких інших питань, порушених в процесі підготовки. Може бути застосована процедура з розкриття наявних у справі документів чи письмового опитування сторін. Застосування процедури з розкриття наявних у другої сторони документів у справі можливе тоді, коли: про будь-який документ було зазначено в процесуальних паперах однієї із сторін; коли є припущення про наявність у розпорядженні другої сторони документа, відомості про який в процесуальних документах відсутні; коли сторона не знала і не припускала, які конкретно істотні для справи документи с в розпорядженні другої сторони, то звертається до помічника судді, щоб він зобов'язав таку сторону скласти список наявних у неї документів. Він може зобов'язати обидві сторони провести обмін такими списками.
Застосування письмового опитування сторін спрямоване на те, щоб одержати визнання від них тих чи інших істотних у справі обставин, що є основним у позовній вимозі чи захисті другої сторони в процесі. А для цього сторона, яка звертається з вимогою про письмове опитування другої сторони, має подати письмово сформульовані питання, на які належить одержати відповідь
У стадії підготовки позивач може заявити про відмову від позову або про зупинення процесу, або про визнання пояснень відповідача такими, що не мають юридичної сили. Сторони можуть заявити про виключення чи зміну окремих положень, зазначених в процесуальних документах. В цій стадії вирішується також питання про час розгляду справи у судовому засіданні з участю чи без такої присяжних засідателей.
У цивільному процесі США в підготовчій стадії у справах, які підлягають розгляду в федеральних судах, застосовуються правила і вчиняються процесуальні дії, властиві для цієї стадії в цивільному судочинстві Англії, але з певними особливостями.
Відповідно до Федеральних правил цивільного процесу в стадії підготовки можливе застосування таких процесуальних процедур: одержання показань і опитування будь-яких осіб до розгляду справи в судовому засіданні по суті; письмове опитування сторін; постановка в процесі питання про визнання фактичних обставин або справжності документів; розкриття і ознайомлення з документами.
На бажання кожної із сторін у справі можуть бути одержані показання будь-яких осіб, в тому числі й сторін, шляхом усного їх опитування чи одержання від них показань у письмовій формі. Вони можуть стосуватися будь-яких питань, пов'язаних із суттю процесу, вимог позивача і заперечень відповідача, за винятком даних, що знаходяться під забороною (користуються привілеєм неможливості їх розголошення). Правилами передбачається можливість одержання показання за межами США співробітниками посольства США, консульськими працівниками чи спеціально на те уповноваженими особами, звичайно, за згодою держави, в якій має бути проведене опитування.
При застосуванні опитування у стадії підготовки суд може обмежити його лише деякими питаннями, виключити окремі з них, допустити його тільки закритим шляхом з участю сторін та їх адвокатів тощо. Суд може зобов'язати сторони, щоб вони одночасно виклали свої показання письмово і щоб ті не розкривалися до судового засідання і з цією метою зберігалися у опечатаних конвертах.
Процесуальний порядок одержання показання і опитування будь-яких осіб може бути застосований до пред'явлення позову в суді, але для цього заінтересована особа повинна звернутися в суд і обґрунтувати неможливість пред'явлення позову в даний час, в чому буде полягати суть позову і які факти шляхом одержання показання припускається отримати, а також назву і адресу можливих відповідачів (евентуальних), назву і адресу осіб, які мають дати показання.
Позитивне вирішення такого звернення залежить від визнання судом того, що за відсутності таких показань здійснення правосуддя буде неможливим або супроводжуватиметься затримками.
При письмовому опитуванні сторін шляхом постановки в письмовій формі питань, які стосуються істотних у справі фактів, не дозволяється вимагати відповіді на правові питання, зокрема, що містять судження про окремі положення справи і процесу.
У процесі підготовки після обміну процесуальними документами кожна із сторін може звернутися до другої сторони з вимогою про визнання справжніми (автентичними) істотних у справі документів чи визнати, що певні факти обставин справи мали місце насправді. Сторона може використати процесуальну процедуру, спрямовану на розкриття і ознайомлення з документами (паперами, торговими книгами, рахунками, листами, фотографіями, певними предметами), яка надає можливість оглянути документи, що підлягають поданню, знімати з них копії, фотографувати.
На підготовку справи спрямована така процесуальна процедура як нарада суду з адвокатами, що призначається на розсуд суду для розгляду встановлених Федеральними правилами наступних питань: про спрощення питань, з яких має бути винесене рішення; про необхідність і бажаність внесення змін в процесуальні папери, подані сторонами; про можливість досягнення визнання сторонами фактів і справжності документів; про обмеження складу свідків та вирішення інших питань, які можуть сприяти підготовці справи до судового розгляду і вирішення.
Участь позивача в нараді суду є обов'язковою, оскільки не участь може бути розцінена судом як відмова його від пред'явленого позову.
У цивільному процесі Франції стадія підготовки провадиться під наглядом одного з членів цивільного трибуналу (суду). До його повноважень належить вжиття заходів до прискорення розвитку (руху) процесу, розгляд непринципових питань, пов'язаних з таким рухом, прийняття розпоряджень з окремих процесуальних дій і доповідь в судовому засіданні про обставини справи при її розгляді по суті (статті 80-82 ЦПК).
Він контролює, щоб сторони у встановлені строки подали свої пояснення у справі і обмінялися документацією, надає в необхідних випадках для цього відстрочку, викликає судових повірених сторін з питань розвитку процесу, проводить з ними і адвокатами нараду. На їх заяву чи за своєю ініціативою з метою одержання необхідної у справі інформації може зробити розпорядження про допит свідків, призначення експертизи тощо.
В цій стадії такий член трибуналу (судця) може приймати також постанови з приводу заявлених відводів, подання судових доказів, викладення і уточнення позовних вимог тощо. Він вирішує заявлений відвід стороні-іно-земцю, яка, пред'явивши у Франції позов, не забезпечила позивачу відшкодування судових витрат на випадок відмови йому в позові, а також відвід за тотожністю справи, в зв'язку з неподанням документів, з метою використання їх в процесі у цивільній справі.
Член трибуналу, який наглядає за розвитком процесу, може спрямовувати свої дії на примирення сторін і закінчення справи миром, яке оформляється відповідним протоколом. До його компетенції входить також обов'язок підготувати доповідь, в якій викладаються обставини справи і котра розглядається судом.
Підготовка справи до судового розгляду в цивільному процесі Угорщини складається з діяльності суду, спрямованої на перевірку позовної заяви і проведення підготовчих дій, яка сприяє встановленню об'єктивної істини, повному, обґрунтованому і швидкому вирішенню справ по можливості в одному судовому засіданні.
Відповідно до § 124 ЦПК Угорщини суддя після одержання позовної заяви перевіряє відповідність її вимогам закону і визначає, чи не слід повернути її стороні для виправлення недоліків, чи не потрібно передати справу в інший суд або відмовити в прийнятті заяви без направлення повістки про виклик в суд, і негайно вживає необхідних заходів.
Якщо позовна заява відповідає необхідним умовам, то суддя з метою підготовки розгляду і швидкого здійснення провадження вживає всіх необхідних заходів для того, щоб спір можна було розглянути по можливості в одному судовому засіданні. Такі заходи можуть мати місце до призначення справи до слухання, а також за необхідності, в будь-який час провадження у справі. Зокрема, суд: може зробити розпорядження про одержання документів від органів влади й інших органів; у справах про стягнення аліментів на дітей, спорах про дітей, справах про стягнення витрат, пов'язаних з пологами, при встановленні батьківства й інших справах про встановлення походження дитини, якщо місце проживання (місце перебування) відповідача, матері чи дитини невідоме, може запропонувати органам поліції розшукати місце проживання (місце перебування) відповідача, матері чи дитини; може провести попереднє доказування, якщо успішне проведення його під час процесу буде неможливим або пов'язане з великими труднощами тощо (§ 207); може провадити тимчасові заходи (про сплату аліментів, про видачу необхідних предметів особистого користування, поновити первісне становище стосовно володіння чи припинення порушення володіння — § 156 ЦПК).
У цивільному процесі Польщі попередня підготовка справи до розгляду покладена на суддю і містить процесуальні дії, пов'язані з прийняттям позовної заяви до провадження суду, а також дії, спрямовані на приєднання до справи необхідного доказового матеріалу, залучення учасників процесу тощо.
Суддя вирішує питання про: розгляд справи в закритому засіданні; вручення відповідачу позовної заяви, а позивачу — відповіді на позов; виклик сторін або їх представників; виклик в суд свідків і експертів; подання до суду документів, предметів огляду, книг, планів, листів, звітів, фільмів, фотокопій, фотографій, малюнків, платівок, стрічок тощо (ст. 208 ЦПК).
Суддя призначає строк розгляду справи, про що повідомляє сторін шляхом направлення їм повідомлення. Стороні, місце перебування якої невідоме, призначається опікун.
У процесі підготовки справи можуть вирішуватися питання про забезпечення доказів, про заміну сторони, вступ у справу співучасників, третіх осіб, про внесення змін в позовний спір, про відвід заяви і відмову від позову.
У процесуальній літературі Польщі попередня підготовка справи до розгляду не виділяється в самостійну стадію цивільного процесу, а визначається як частина стадії судового розгляду.
У цивільному процесі Румунії підготовка справи до судового розгляду провадиться після прийняття позовної заяви до провадження суду і в першому судовому засіданні.
Прийнявши позовну заяву, суддя своєю резолюцією призначає строк розгляду справи, вирішує питання про виклик сторін в суд, про надіслання відповідачу з повісткою копії заяви з доданими до неї документами і з пропозицією подати заперечення на позов не пізніше як за п'ять днів до розгляду справи.
Позивач може: порушувати питання про виклик відповідача в суд на співбесіду, змінювати заяву, подавати докази у встановлені судом строки. Відповідач може пред'явити зустрічний позов, а позивач — подати на нього свої заперечення. До першого судового засідання вступають у справу треті особи, надаються докази і процесуальні заперечення та вчиняються і виконуються інші необхідні процесуальні дії й процедури.

Посилання до глави 16
1. Справочник по подготовке гражданских дел к судебному разбирательству. — М., 1989; Чупрун В. Д. Підготовка цивільних справ до розгляду. Юридичний довідник. — К., 1994.
2. Кейлин А. Д. Судоустройство и гражданский процесс капиталистических государств. Часть 2. — М., 1958. — С. 112-128; Гражданский процесс в социалистических странах — членах СЭВ. — М., 1977. — Т. 1. — С. 134, 135, 258-260; М., 1978 — Т. 2. — С. 298, 299; М., 1978. — Т. 3. — С. 43, 61; Пучинский В. К. Гражданский процесс США. — М., 1980; Рональд Уолкер. Английская судебная система. — М., 1980. — С. 348-351; Шишкін В. І. Забезпечення прав людини в судочинстві США. — К., 2000. — С. 69-111