ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Книги по рубрикам

> алфавитний указатель по авторами книг >



Глава 17. Судовий розгляд цивільних справ


§ 1. Значення стадії судового розгляду цивільних справ
Значення стадії розгляду цивільних справ визначається змістом діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій в цій частині розвитку цивільного судочинства. Шляхом розгляду цивільних справ здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання цивільного судочинства — захист прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб і держави. Розглядаючи цивільні справи, суд покликаний спрямовувати свою діяльність на всебічне, повне і об'єктивне вирішення цивільних справ у повній відповідності з чинним законодавством.
Точне і неухильне додержання і застосування норм матеріального і процесуального законодавства при розгляді і вирішенні цивільних справ є гарантією їх правильного, справедливого і швидкого вирішення з метою захисту і охорони суспільного ладу і державності України, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб всіх форм власності, дальшого зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян і посадових осіб у дусі неухильного виконання законів і поважання прав і свобод, честі і гідності інших людей.
В процесі розгляду судом цивільних справ особи, які беруть участь у справі, — громадяни і організації, можугь в демократичній процесуальній формі активно здійснювати доказову діяльність, спрямовану на досягнення мети процесу, на встановлення судом об'єктивної істини у справі і постановлення в ній законного і обґрунтованого рішення.
В процесуальній діяльності суду і учасників процесу в цій стадії розкривається зміст і демократичний характер принципів цивільного процесуального права — справи розглядаються у відкритому судовому засіданні, обраними у встановленому порядку суддями, одноособове і колегіальне, в усній і безпосередній процесуальній формі; судді незалежні і вирішують справи на підставі принципів законності і об'єктивної істини, а сторони мають рівні процесуальні можливості — можуть використовувати на засадах диспозитивності і змагальності передбачені законом процесуальні засоби для захисту своїх суб'єктивних прав.
Верховний Суд України звертає увагу судів на необхідність підвищення рівня здійснення правосуддя у цивільних справах і культури цивільних процесів, на забезпечення неухильного додержання принципів рівності громадян перед законом і судом, незалежності суддів і підкорення їх лише закону, гласності судових процесів і вимог про мову, якою ведеться судочинство, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян. Суворо додержуватися правил судочинства розгляду кожної цивільної справи у точній відповідності з законом, у встановленні строки і на високому професійному рівні1.
Судовий розгляд цивільних справ надає можливість суду активно здійснювати попереджальну (превентивну) і виховну функції, спрямовувати свою діяльність на зміцнення законності і правопорядку в Україні. На досягнення зазначеної мети Верховний Суд України зобов'язує суди підвищувати рівень підготовки і проведення судових процесів, покращувати інформованість населення про прийняті судом рішення. А про найбільш актуальні процеси широко оповіщати в пресі, по радіо, телебаченню, доводити до відома трудових колективів, надсилати їм копії рішень. При розгляді цивільних справ виявляти причини правопорушень, постановлювати окремі ухвали і здійснювати контроль за своєчасним їх виконанням.

§ 2. Судове засідання — процесуальна форма розгляду цивільних справ
Стадія судового розгляду в процесуальній літературі визначається ще як «судове засідання». Але в судовому засіданні розглядаються справи судами касаційної і наглядної інстанцій та в стадії перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. В чинному ЦПК глава 20, якою врегульовано процесуальний порядок вирішення справ у суді першої інстанції, має назву «Судовий розгляд», а ст. 159 ЦПК він визначений як «розгляд справ у судовому засіданні». Отже, виходячи з нормативного визначення, розгляд справи є змістом цієї стадії, а судове засідання — процесуальною формою розгляду справи.
Обсяг і межі судового розгляду цивільних справ по-різному вирішуються цивільним процесуальним законодавством зарубіжних європейських держав (Франція, ФРН, Англія та ін.), США та законодавством України
В основу нормативного зарубіжного вирішення обсягу і меж розгляду цивільних справ покладено положення принципу диспозитивності і змагальності, за якими сторони визначають об'єкт процесу і процесуальні засоби захисту, а також обсяг фактичного матеріалу, що досліджується судом в процесі розгляду спірної справи. Діяльність судового розгляду обмежується лише тим фактичним складом справи, який визначений і поданий сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень. Це недостатньо гарантує встановлення у справі дійсних взаємовідносин сторін, а тільки тих обставин, які визначили сторони, — встановлення не об'єктивної, а формальної істини.
Обсяг і межі розгляду цивільних справ судами України встановлені на основі нормативного визначення принципів диспозитивності, змагальності і публічності. Сторони визначають обсяг і межі розгляду справ, який провадиться на засадах змагальності. Але у численних, передбачених законом випадках, це роблять прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, інші об'єднання, які порушують справу на захист прав інших осіб — громадян і юридичних осіб (ст. 121 ЦПК). Докази у справі подаються сторонами, іншими особами, які беруть участь у ній, але за необхідності суд за їх клопотанням сприяє витребуванню доказів (вимагає їх від інших осіб — статті 47, 53 ЦПК). На суд покладено обов'язок вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи (статті 15, 62, 162 ЦПК). Отже, на засадах диспозитивності і змагальності сторін й інших осіб, які беруть участь у справі, доповнених вимогами принципу публічності в діяльності суб'єктів захисту прав інших осіб і суду, розглядається цивільна справа в межах, необхідних для з'ясування істотних для справи обставин, встановлення їх об'єктивної істини, дійсних взаємовідносин сторін, їх прав і обов'язків. Про це переконливо свідчить визначений ЦПК процесуальний порядок розгляду цивільних справ у судовому засіданні.
Судове засідання провадиться в приміщенні суду, а у найбільш актуальних справах та справах, що мають широкий громадський інтерес, — безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях (ст. 159 ЦПК). Головуючий в судовому засіданні, якщо справа розглядається колегіальне, а коли одноособове — судця, повинен спрямовувати судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для справи, а також забезпечує належний виховний рівень судового процесу (ст. 162 ЦПК), спокійну робочу обстановку і належний порядок в судовому засіданні.
Всі присутні в залі судового засідання, а також сторони, інші особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, перекладачі мають додержуватись встановленого порядку в судовому засіданні і беззаперечно підкорятися відповідним розпорядженням головуючого: при вході до нього суддів присутні повинні встати, рішення суду заслуховують стоячи, учасники процесу звертаються до суду та дають свої показання і пояснення стоячи. Цим виховується повага до суду, який здійснює правосуддя ім'ям України. До осіб, які порушують порядок під час розгляду справи, головуючий застосовує засоби впливу, передбачені ст. 164 ЦПК.
Розгляд справи провадиться шляхом послідовного вчинення судом і учасниками процесу комплексу процесуальних дій, що складають певні частини (підстадїї), кожна з яких має свої завдання і відповідний зміст.
Такі частини кількісно і понятійне в юридичній літературі називають по-різному, але аналіз норм ЦПК (глави 20) дає можливість для висновку, що судове засідання по розгляду цивільної справи складається з чотирьох частин: підготовча; дослідження обставин справи і перевірка доказів (розгляд справи по суті); судові дебати; постановлення і оголошення рішення.
Перша частина має підготовчий характер. В ній суд вирішує питання про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, при даному складі суду, секретареві судового засідання, при наявних особах, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (свідків, експертів, перекладачів) та наявних доказах. Завдання першої частини реалізуються шляхом послідовного здійснення широкого комплексу, встановлених статтями 165-177 ЦПК, процесуальних дій:
1) головуючий (суддя) відкриває судове засідання і оголошує, яка справа розглядатиметься, хто позивач і відповідач, заявник і заінтересована особа (у справах з адміністративно-правових відносин і окремого провадження) і пропонує їм та представникам зайняти встановлені для них місця;
2) перевіряється явка учасників процесу. Секретар судового засідання доповідає судові, хто з викликаних у справі осіб з'явився в судове засідання, чи вручені повістки та повідомлення тим, хто не з'явився, та які є відомості про причини їх неявки. Встановлюється особистість тих, хто прибув, і перевіряються повноваження посадових осіб та процесуальних представників, вирішується питання про участь у справі інших заінтересованих осіб, які не викликалися, але з'явилися в судове засідання — третіх осіб, представників органів державного управління, профспілок та ін. (ст. 121 ЦПК) та про допуск до участі в справі представників громадських організацій і трудових колективів (ст. 161 ЦПК);
3) головуючий роз'яснює перекладачеві його права та обов'язки і попереджає про кримінальну відповідальність згідно з статтями 178 і 179 КК за завідомо неправдивий переклад і за відмову без поважних причин від виконання покладених обов'язків;
4) з зали судового засідання видаляються свідки;
5) головуючим оголошується склад суду, а також прізвища секретаря судового засідання, прокурора, експерта, перекладача і роз'яснюється особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи. Право на відвід є процесуальною гарантією, яка забезпечує постановлення судом законних і обґрунтованих рішень, підвищує авторитет суду і його актів та посилює їх виховний вплив. Заявлений відвід має бути мотивований нормативно визначеними для цього підставами. Статтею 18 ЦПК передбачено, що судді не можуть брати участі в розгляді справи і піддягають відводу (самовідводу): а) якщо вони при попередньому розгляді даної справи брали участь у процесі як свідки, експерти, перекладачі, представники, прокурор, секретар судового засідання; б) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результатах справи; в) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі; г) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; д) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності. До складу суду не можуть входити особи, які є родичами між собою.
Крім того, ст. 21 ЦПК встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді справи: судця, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може розглядати цю ж справу в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також брати участь у її новому розгляді у першій інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може розглядати цю ж справу в суді касаційної чи першої інстанції, а також не може брати участь у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді касаційної інстанції, не може розглядати цю ж справу в суді першої чи апеляційної інстанції. Але правила ст. 21 ЦПК не виключають повторної участі судді в розгляді справи по першій інстанції у разі скасування прийнятої з його участю ухвали, якою не закінчувалося провадження у справі, зокрема, відмова в прийнятті заяви з підстав, зазначених у пп. 2, 7, 8 ст. 136 ЦПК, залишення заяви без руху і повернення заяви, відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо.
Підстави для відводу прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання встановлені ст. 19 ЦПК: а) якщо вони особисто, прямо чи побічно заінтересовані в результаті справи; б) якщо вони є родичами сторін або інших осіб, які беруть участь у справі; в) якщо вони перебувають в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; г) якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у їх безсторонності. Крім того, експерт не може брати участь у розгляді справи, якщо він: а) знаходиться або знаходився у службовій або іншій залежності від сторін, інших осіб, які брали участь у справі; б) провадив ревізію, матеріали якої послужили підставою для порушення даної цивільної справи; в) виявився некомпетентним.
Але не є підставою для відводу участь прокурора, експерта, перекладача і секретаря судового засідання у попередньому розгляді цієї справи відповідно як прокурора, експерта, перекладача, секретаря судового засідання.
Заявлений відвід вирішується у порядку, встановленому ст. 22 ЦПК. Суд повинен заслухати пояснення особи, якій заявлено відвід, якщо вона бажає їх дати, а також думку про це осіб, які беруть участь у справі. Заява про відвід вирішується судом в нарадчій кімнаті, про що постановляється ухвала.
У разі відводу судді, яким справа розглядається одноособове, справа розглядається іншим суддею в тому ж суді.
При відводі судці або всього складу суду, яким справа розглядається у складі трьох судців, справа розглядається в тому ж суді в складі трьох суддів суддями, які не відведені у справі. В тих випадках, коли після задоволення відводів, неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи, суд постановляє ухвалу про визначення підсудності справи в порядку, встановленому (ст. 23 ЦПК).
6) якщо заява про відвід була відхилена або відвід не був заявлений, головуючий роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх процесуальні права і обов'язки, визначені ст. 99 ЦПК, а для сторін — також ст. 103 ЦПК, про що зазначається в протоколі судового засідання. Такі роз'яснення в доступній формі надають їм можливість реалізувати права на вчинення певних процесуальних дій, спрямованих на залучення до справи додаткового
26 1-287 доказового матеріалу, співучасників, третіх осіб на свою сторону, органів державного управління, на зміни в позовному спорі тощо, про що подається належне клопотання.
Головуючий повинен запитати у осіб, які беруть участь у справі, чи є у них клопотання, пов'язані з розглядом справи. Якщо такі будуть заявлені — вирішити їх негайно, заслухавши думку інших осіб, які беруть участь у справі, постановивши про це ухвалу;
7) вирішується питання про можливість розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, свідків або експертів. Воно вирішується після заслуховування думки осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання на її розгляд, з застосуванням правових наслідків, передбачених статтями 172-176 ЦПК;
8) за відсутності обставин, які роблять неможливим розгляд справи, головуючий роз'яснює експертові його права і обов'язки та попереджає про кримінальну відповідальність згідно з ст. 384 і ст. 385 КК за відмову від виконання покладених на нього обов'язків або за дачу завідомо неправдивого висновку.
Після цього суд переходить до з'ясування фактичних обставин справи шляхом дослідження на підставі передбачених ЦПК засобів доказування наявності чи відсутності юридичних фактів, що складають предмет доказування сторін. Це друга частина судового засідання, яка має виключно важливе значення, оскільки присвячена безпосередньому розглядові справи по суті (статті 178-195 ЦПК).
Розгляд справи починається доповіддю судді, яка має бути пояснювальною і лаконічною. Для цього в ній зазначається: яка справа, хто позивач, відповідач, предмет вимоги, розмір, чим обґрунтовується вимога, докази; заперечення відповідача, їх обгрунтування, докази. Якщо справа розглядалася, але була відкладена розглядом, то причини відкладення і чи усунені вони. Якщо справа була вирішена, але рішення було скасоване і справа надійшла на новий розгляд від суду касаційної чи наглядної інстанції, то необхідно про це сказати і зазначити на ті вказівки, які зроблено в постанові суду, який заново розглядає справу. Мета доповіді — доведення змісту справи до учасників процесу і всіх присутніх в залі засідання осіб, що надає можливість їм стежити за розвитком процесу і цим самим забезпечує його виховний вплив.
Після доповіді головуючий з'ясовує: чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач позов, чи не бажають сторони закінчити справу мировою угодою або звернутися за розв'язанням спору до третейського чи товариського суду (ст. 178 ЦПК). Заявлені відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем, мирова угода сторін розглядаються судом у порядку, встановленому ст. 179 ЦПК. Зазначені волевиявлення сторін заносяться до протоколу судового засідання і підписуються відповідно позивачем, відповідачем, обома сторонами. Але якщо відмова від позову, визнання позову і мирова угода викладені в адресованих суду письмових заявах, то останні додаються до справи, про що зазначається в протоколі судового засідання. Такі заяви розглядаються судом з заслуховуванням думки другої сторони й інших осіб, які беруть участь у справі. Суд роз'яснює позивачеві і сторонам наслідки, які настають з прийняттям відмови від позову і затвердженням мирової угоди. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і не затверджує мирової угоди сторін, якщо ці дії суперечать законові або порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси. При прийнятті відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін, суд постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження у справі. В ухвалі зазначаються умови затверджуваної мирової угоди сторін.
Про неприйняття судом відмови від позову, визнання позову відповідачем чи незатвердження мирової угоди сторін суд постановляє про це мотивовану ухвалу і продовжує розгляд справи по суті.
Для цього заслуховуються пояснення позивача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також пояснення інших осіб, які беруть участь у справі. Суд може встановити інший порядок дачі пояснення сторонами та надати їм право на додаткові пояснення, якщо це викликається особливостями конкретних обставин справи. В процесі дослідження пояснень особи, які беруть участь у справі, можуть одна одній ставити запитання. За наявності письмових пояснень сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, пояснень, одержаних у порядку виконання окремих доручень (ст. 33 ЦПК), чи пояснень, одержаних у порядку забезпечення доказів, суддя оголошує їх зміст. Після цього, заслухавши думку осіб, які беруть участь у справі, встановлюється порядок допиту свідків, допиту експертів та дослідження інших доказів. Свідки допитуються за правилами, встановленими статтями 182— 185 ЦПК.
Перед допитом свідка суд встановлює його особу, вік, рід занять, відношення до даної справи і стосунки з сторонами та іншими особами, які беруть участь у ній, і попереджає про кримінальну відповідальність згідно із
26-1-287 ст. 384 і ст. 385 КК за дачу суду завідомо неправдивих показань і за відмову дати показання. Свідки, які не досягай шістнадцяти років, не попереджаються про кримінальну відповідальність, але головуючий роз'яснює їм обов'язок правдиво розповісти, що їм відомо по справі. Кожний свідок допитується окремо, а свідки, які не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи.
Допит свідка починається з того, що головуючий пропонує йому розповісти все, що йому особисто відомо у даній справі, після чого йому ставлять запитання судді і особи, які беруть участь у справі. Першою — та особа, якою він був викликаний, а якщо виклик був зроблений за ініціативою суду, — то позивач. Судці ж можуть ставити запитання свідку в будь-який час його допиту. Питання осіб, які беруть участь у справі, свідку, що не спрямовані на з'ясування обставин справи, головуючий судового засідання може відхилити. Після допиту свідок залишається в залі судового засідання, але за згодою сторін суд може дозволити свідку залишити зал засідання до закінчення розгляду справи. Пояснюється це тим, що в процесі розгляду справи може виникнути необхідність допиту свідка повторно за заявою його самого, інших осіб, які беруть участь у справі, за ініціативою суду. А також в разі необхідності з'ясування розбіжностей у показаннях свідків шляхом призначення очної ставки.
При допиті свідків, які не досягай п'ятнадцяти років, і, за розсудом суду, від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років, обов'язкова присутність педагога, батьків або інших близьких осіб, якщо вони не заінтересовані в справі. Зазначені особи можуть з дозволу судді ставити свідкові запитання. На час допиту свідка, який не досяг повноліття, з залу судового засідання може бути за ухвалою суду видалена та чи інша особа, яка бере участь у справі. Після повернення такої особи до залу судового засідання їй повідомляється зміст показань і надається право поставити запитання свідкові. По закінченні допиту свідка, який не досяг шістнадцяти років, він видаляється з залу судового засідання, але суд може визнати його присутність необхідною.
Після допиту всіх свідків, викликаних до суду, головуючий оголошує показання свідків, зафіксовані в письмовій формі в протоколі судового засідання і одержані у порядку, передбаченому статтями 33, 36,45, 176 ЦПК.
Не можуть бути використані як показання свідків (ст. 41 ЦПК) письмові пояснення громадян. У відповідних випадках вони приймаються судом як письмові докази (ст. 46 ЦПК)
Письмові докази досліджуються в судовому засіданні за правилами, встановленими статтями 186, 187 ЦПК. Письмові докази, а також протоколи їх огляду, складені у порядку виконання окремих доручень (ст. 33 ЦПК), забезпечення доказів (ст. 36 ЦПК), їх огляду на місці (ст. 189 ЦПК) оголошуються в судовому засіданні та пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам і свідкам. Сторони й інші особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколів. Оголошення особистого листування і телеграфних повідомлень громадян, з метою охорони їх таємниці, може бути проведено у відкритому судовому засіданні тільки за згодою осіб, між якими таке листування і повідомлення відбулися. При відсутності згоди таких осіб — тільки в закритому судовому засіданні. Якщо письмовий доказ має пошкодження, суд може для правильного і точного встановлення його змісту призначити експертизу, а також допитати як свідків осіб, які склали такий доказ.
Дослідження речових доказів у судовому засіданні провадиться в порядку, встановленому ст. 188 ЦПК. Вони оглядаються судом, а також пред'являються для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, а в необхідних випадках — також експертам і свідкам. Зазначені особи при огляді речових доказів можуть звернути увагу суду на ті чи інші обставини, пов'язані з оглядом, які заносяться до протоколу судового засідання. Якщо речові докази оглядалися в порядку статей 33, 35,183 ЦПК,, то протокол їх огляду оголошується в судовому засіданні, а особи, які беруть участь у справі, можуть дати свої пояснення з приводу таких протоколів. У випадку неможливості доставити в суд речові і письмові докази, вони оглядаються і досліджуються за місцем їх знаходження за правилами, встановленими ст. 189 ЦПК.
Якщо у справі була призначена експертиза, то після цього в судовому засіданні досліджується висновок експерта. Спочатку висновок оголошується, а потім для роз'яснення і доповнення експерт за пропозицією суду може дати усне пояснення, яке заноситься до протоколу судового засідання, а для роз'яснення і доповнення висновку експерту можуть бути поставлені запитання судом і особами, які беруть участь у справі (ст. 190 ЦПК). /
У деяких справах, що виникають з сімейних правовідносин, житлових, спадкових й інших беруть участь відповідні органи державної влади, органи місцевого самоврядування, прокурор — для дачі висновку у справі з метою здійснення покладених на них обов'язків і для захисту прав громадян та законних інтересів інших осіб (ч. 2 ст. 121 ЦПК). Такий висновок оголошується в судовому засіданні. Суд і особи, які беруть участь в справі, можуть ставити запитання їх представникові з метою роз'яснення такого висновку, а не для його доповнення, про що зазначається в ст. 191 ЦПК.
Закінчується ця частина судового розгляду тим, що головуючий надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, можливість дати додаткові пояснення. Після їх заслуховування суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами і переходить до судових дебатів.
Судові дебати — це третя частина судового засідання по розгляду справи, яка складається з промов сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В таких промовах висловлюються підсумкові висновки щодо дослідження обставин справи з приводу всього фактичного матеріалу і доказів, перевірених і з'ясованих у процесі доказування; висловлюються пропозиції, чи підлягає задоволенню правова вимога і на підставі яких законів. Судові дебати провадяться у порядку, встановленому ст. 194 ЦПК, з додержанням принципу рівних процесуальних можливостей осіб, які беруть участь у справі. Першому надається слово позивачеві, за ним його представникові та третій особі на його стороні, потім — відповідачеві, його представникові, третій особі на його стороні. За ними виступає третя особа з самостійними вимогами. Але якщо цивільна справа була порушена прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, іншими особами — профспілками, іншими організаціями, підприємствами, установами або окремими громадянами на захист прав інших осіб (позивачів, заявників, третіх осіб з самостійними вимогами) — ст, 121 ЦПК, то вони виступають в судових дебатах першими. Якщо такі суб'єкти захисту прав інших осіб були залучені судом до участі у справі або вступили в справу за своєю ініціативою, то вони виступають в судових дебатах після сторін, третіх осіб і їх представників. Тривалість судових дебатів не може бути обмежена судом певним часом. Але головуючий може спинити промовця, коли він виходить за межі справи, що розглядається судом. Промовці за дозволом суду можуть обмінятися репліками.
Під час судових дебатів може виникнути необхідність додаткового з'ясування обставин, що мають значення для справи (їх наявності, уточнення змісту тощо), або дослідження нових доказів. В таких випадках суд поновлює розгляд справи по суті, постановляючи про це ухвалу. Після додаткового з'ясування обставин справи і дослідження нових доказів суд постановляє ухвалу про закінчення розгляду справи по суті і переходить до судових дебатів (ст. 196 ЦПК), які провадяться в порядку, описаному вище і встановленому ст. 194 ЦПК.
Заключною частиною (четвертою) розгляду справи є вихід суду після судових дебатів до нарадчої кімнати для постановлення рішення (ст. 197 ЦПК). Якщо при постановлені рішення виявиться необхідність з'ясування будь-якої обставини через повторний допит свідків або іншу процесуальну дію, суд, не постановляючи рішення, відновлює розгляд справи, про що постановляє ухвалу. Такий розгляд провадиться виключно в межах з'ясування обставин, що потребують додаткової перевірки. Залежно від його результатів суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин і після їх закінчення йде до нарадчої кімнати для постановлення рішення. Але якщо з'ясування цих обставин в судовому засіданні виявилося неможливим, — виносить ухвалу про відкладення розгляду справи.
Рішення постановляється з додержанням таємниці нарадчої кімнати — ніхто не має права бути присутнім в нарадчій кімнаті, крім складу суду в даній справі; судді не мають права розголошувати міркувань, що були висловлені в нарадчій кімнаті (ст. 210 ЦПК). Таємниця нарадчої кімнати забезпечує реалізацію принципу незалежності судців і підкорення їх тільки закону та надає суддям можливість в умовах, що виключають сторонній вплив, обговорити результати розгляду справи і зробити з них правильні висновки, щодо: а) наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; б) наявності інших фактичних даних (пропуск строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; в) право відносин, зумовлених встановленими фактами; г) правової норми, яка регулює ці правовідносини; д) задоволення позову чи відмови в його задоволенні; е) розподілу судових витрат між сторонами; є) наявності підстав для негайного виконання судового рішення; ж) наявності підстав для скасування заходів щодо забезпечення позову (ст. 202і ЦПК). Залежно від правової природи справи підлягають обговоренню і вирішенню також інші питання. Рішення постановляють більшістю голосів суддів, які входять до складу суду в даній справі, при одноособовому розгляді справи — судця, який розглядав справу. Постановлене рішення викладається в письмовій формі за встановленим ст. 203 ЦПК змістом головуючим або одним з судців при колегіальному розглядові справи і підписується всім складом суду, який бере участь в постановленні рішення.
Постановлене судове рішення головуючий оголошує прилюдно. Всі присутні в залі судового засідання вислуховують його стоячи в знак поваги до авторитету суду і його акта, який постановляється ім'ям України. Потім головуючий роз'яснює зміст постановленого і оголошеного рішення, порядок і строк оскарження (ст. 212 ЦПК) та оголошує судове засідання у даній справі закритим.

§ 3. Ускладнення в процесі судового розгляду цивільних справ
У процесі судового розгляду цивільних справ можуть виникати обставини суб'єктивного і об'єктивного характеру, які перешкоджають суду розглянути справу по суті і постановити рішення в першому судовому засіданні або роблять неможливим його постановлення взагалі у даній справі. За наявності одних обставин переноситься розгляд судом справи на інший точно визначений строк, при виникненні других — тимчасово припиняється провадження на невизначений строк до усунення таких обставин, за наявності третіх — провадження в справі закінчується без постановлення по ній рішення. При цьому в одних випадках повністю виключається можливість постановлення у даній справі рішення, в інших — тільки в цьому провадженні, а при усуненні обставин, що викликали такі наслідки, розгляд і постановлення рішення можливі, але в іншому самостійному провадженні у справі.
Отже, ускладнення в процесі судового розгляду цивільних справ можливі в процесуальних формах тимчасового припинення здійснення процесуальних дій у справі і закінчення провадження в ній без постановлення судового рішення. Тимчасове припинення здійснення процесуальних дій настає внаслідок відкладення розгляду справи (статті 171-176 ЦПК) і зупинення провадження в справі (статті 221-226 ЦПК).
Закінчення провадження без постановлення судового рішення настає в результаті закриття провадження у справі (статті 227-228 ЦПК) і залишення заяви без розгляду (статті 229-230 ЦПК).
Відкладення розгляду справи
Воно полягає в тому, що розгляд справи в даному судовому засіданні не провадиться, а переноситься судом на призначений ним день нового судового засідання (ч. 2 ст. 176 ЦПК). Відкладення розгляду справи викликається різними обставинами: неявкою осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників процесу; необхідністю залучення до справи додаткового доказового матеріалу, заміни відведеного судді, перекладача тощо. Отже, при відкладенні розгляду справи вчиняються процесуальні дії, спрямовані на усунення обставин, які стали підставою для відкладення. Такі обставини визначені статтями 172-176 ЦПК і не є вичерпними. За наявності одних підстав суд зобов'язаний відкласти розгляд справи, а за наявності інших — може відкласти розгляд справи, тобто відкладання розгляду справи є обов'язковим і факультативним.
Суд зобов'язаний відкласти розгляд справи в разі: а) неявки в судове засідання однієї з сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені повістки (ч. 1 ст. 172 ЦПК); б) визнання судом за необхідне, щоб сторона, яка не з'явилася, дала особисті пояснення (ч. З ст. 172 ЦПК); в) неявки в суд відповідача у справах про стягнення аліментів, якщо суд визнає його явку обов'язковою (ст. 174 ЦПК); г) необхідності замінити відведеного суддю та у зв'язку з необхідністю витребувати нові докази у справі, без яких неможливе її правильне вирішення (ч. 1 ст. 176 ЦПК); д) необхідності залучення до справи співучасників, третіх осіб, заміни неналежної сторони та ін. (статті 105,108,109, ч. 2 ст. 121 ЦПК); е) якщо після відновлення судового розгляду з'ясування будь-яких обставин в даному судовому засіданні виявилося неможливим (ч. 4 ст. 197 ЦПК); ж) призначення подружжю строку для примирення (ч. 4 ст. 176 ЦПК).
Факультативна можливість відкладення судом розгляду справи залежить від того, як наявні перешкоди можуть вплинути на повноту, всебічність і об'єктивність з'ясування істотних обставин та постановлення законного та обгрунтованого рішення. Так, якщо відомості про причини неявки відсутні або причини неявки однієї з сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі, будуть визнані неповажними, суд може справу слуханням відкласти, а при повторній неявці — розглянути у відсутності особи, яка не з'явилася, за наявності в справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін та коли немає потреби заслуховувати особисті пояснення особи, яка не з'явилася (чч. 2, 3 ст. 172 ЦПК). Отже, при відсутності в справі достатніх матеріалів про права і взаємовідносини сторін або при необхідності заслухати пояснення особи, яка не з'явилася, суд відкладає розгляд справи.
Залежно від конкретних обставин справи вирішується можливість розгляду чи відкладення розгляду справи у разі пред'явлення відповідачем у справі зустрічного позову (строк пред'явлення, чи мав можливість позивач підготуватися до захисту проти нього, тощо), при неявці в суд свідка або експерта. Якщо показання свідка має важливе значення як єдине джерело для встановлення істотних обставин, необхідних для з'ясування правовідносин сторін, то суд повинен відкласти розгляд справи. Відсутність експерта може бути підставою для відкладення розгляду справи за умови, наскільки точні і вичерпні відповіді на поставлені питання він дав в своєму письмовому висновку і чи не потребують вони роз'яснення при з'ясуванні обставин справи в судовому засіданні.
Про відкладення розгляду справи суд виносить ухвалу (ст. 232 ЦПК), зміст якої повинен відповідати ст. 234 ЦПК. В ухвалі зазначаються мотиви та строк відкладення і які процесуальні дії належить виконати на усунення обставин, що викликали відкладення, які забезпечили б розгляд справи в новому судовому засіданні, про призначений день і час якого також зазначається в цій ухвалі. При відкладенні розгляду справи, коли в судовому засіданні присутні всі особи, які беруть участь у справі, суд повинен допитати свідків, котрі з'явилися. Лише у виняткових випадках за ухвалою суду свідків можна не допитувати, а викликати знову в нове судове засідання, на яке відкладений розгляд справи. Про день і час такого засідання суд оголошує під розписку учасникам процесу, які з'явилися, а відсутніх та заново притягнених до участі в процесі у справі викликає в нове судове засідання повістками (ст. 176 ЦПК).
Зупинення провадження в справі
При настанні певних об'єктивних обставин, точно визначених нормами цивільного процесуального права, припиняється тимчасово, на невизначе-ний строк, здійснення процесуальних дій по розгляду справи. Настання одних обставин породжує обов'язок суду зупинити провадження в справі, настання інших — право зупинити провадження.
Обов'язкове зупинення провадження в справі настає з підстав, передбачених ст. 221 ЦПК, у випадках:
1) смерті громадянина, якщо спірні правовідносини допускають правонас-тупництво, або припинення існування юридичної особи, які були стороною в справі. Провадження в справі зупиняється до вступу в справу або притягнення до неї правонаступника. Ця норма поширюється на третіх осіб з самостійними вимогами. Але не застосовується тоді, коли спірні правовідносини не допускають правонаступництва, зокрема, коли вони пов'язані з особою померлої сторони чи третьої особи з самостійними вимогами (поновлення на роботі, стягнення аліментів тощо) в таких випадках провадження в справі закривається;
2) втрати стороною дієздатності, яка її мала при порушенні справи в суді, а потім під час процесу по ній втратила. Провадження у справі зупиняється тільки за наявності рішення суду про визнання громадянина недієздатним, яке набрало законної сили (ст. 260 ЦПК), і до вступу в справу законного представника — опікуна, призначеного органами опіки і піклування (ст. 129 КпШС). При частковому обмеженні в дієздатності провадження може бути зупинено у справі, в якій спірні правовідносини стосуються тих прав, щодо яких особа була обмежена в дієздатності (по розпорядженню майном, одержувати заробітну плату або інші види доходів і розпоряджатися ними — ст. 15 ЦК);
3) перебування відповідача в діючій частині Збройних Сил України або прохання позивача, який перебуває в діючій частині Збройних Сил України.
Без зупинення провадження справа може бути розглянута судом за наявності заяви відповідача, який перебуває в діючій частині Збройних Сил України, про розгляд справи у його відсутності, якщо судом не буде визнано необхідним заслуховування його особистих пояснень. Перебування позивача в діючій частині Збройних Сил України може бути підставою для зупинення провадження в справі за наявності про це його заяви. Надання таким позивачем доручення іншій особі на ведення справи в суді не є підставою для зупинення провадження в справі. Провадження в справі з цих підстав зупиняється до повернення сторони зі складу діючої частини Збройних Сил України;
4) неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої справи, що розглядається у цивільному, кримінальному, адміністративному порядку. Провадження зупиняється до набрання законної сили вироком, рішенням, ухвалою або постановою, від яких залежить вирішення справи. Обставини неможливості розгляду справи судом встановлюються в кожному окремому випадку залежно від змісту справи. Пленум Верховного Суду України в постанові № 14 від 29 грудня 1992 р. «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (п. 9) зазначив, якщо при розгляді такої справи виникнуть питання, пов'язані з обгрунтованістю постанови органів розслідування про те, що в діях працівника є ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, суд має поставити перед відповідним прокурором питання про перегляд цієї постанови. Виявивши в діях ознаки злочину, суд повідомляє про це прокурора або сам порушує кримінальну справу (ст. 235 ЦПК). В цих випадках суд зупиняє провадження в цивільній справі.
В постанові № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» (ч. 5 п. 15) Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що коли судом буде встановлений факт звільнення працівника власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, він зупиняє провадження у справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Отже, провадження в справі зупиняється до одержання відповіді від профспілкового органу підприємства, установи, організації.
У справах про стягнення з громадян податкових і неподаткових платежів, якщо у суду виникнуть сумніви в правильності обчислення розміру платежу, він своєю ухвалою зупиняє провадження в справі і надсилає матеріал органові стягнення для перевірки (ст. 251 ЦПК). Провадження у справі зупиняється до одержання перерахунку платежу від органу стягнення або підтвердження заяви про стягнення вищестоящим органом.
Факультативне (не обов'язкове) зупинення провадження в справі можливе з підстав, передбачених ст. 222 ЦПК. Суд може на заяву сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, а також з власної ініціативи зупинити провадження в справі у випадках:
1) перебування позивача або відповідача в складі Збройних Сил України на дійсній строковій службі або притягнення таких осіб до виконання будь-якого державного обов'язку. Це правило не застосовується до офіцерів і генералів, а також осіб надстрокової служби. Факт притягнення сторони до виконання державного обов'язку може бути підставою для зупинення провадження в справі тоді, коли така особа не може протягом тривалого часу з'явитися до суду і коли є потреба одержати від такої сторони особисті пояснення. Провадження зупиняється до повернення позивача або відповідача із складу Збройних Сил України або до закінчення виконання ними державного обов'язку;
2) тяжкого захворювання сторони, підтвердженого документами лікувального закладу. Мається на увазі таке тяжке захворювання, що перешкоджає явці в суд, і це підтверджується довідкою медичної установи. Провадження зупиняється на час хвороби сторони;
3) розшуку відповідача. Якщо місце фактичного перебування відповідача невідоме, суд може оголосити його розшук як з власної ініціативи, так і за заявою позивача. У справах за позовами про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, суд зобов'язаний оголосити розшук відповідача. Про його розшук суд виносить ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження в справі (ст. 97 ЦПК). Провадження зупиняється до закінчення розшуку відповідача органами внутрішніх справ. Вирішуючи питання про зупинення провадження з цих справ, суд має обговорити і питання про можливість розгляду справи за відсутності відповідача, щодо якого оголошено розшук і за наявності в ній достатніх матеріалів розглянути її з додержанням вимог ст. 96 ЦПК;
4) знаходження сторони у тривалому службовому відрядженні. До нього належить: відрядження сторони за кордон для роботи в складі дипломатичного представництва чи консульської установи України в іноземній державі, перебування сторони в експедиції, на зимівлі (наприклад, в Антарктиді), у плаванні, робота за трудовим договором за межами України тощо. Факт знаходження сторони у тривалому службовому відрядженні повинен бути підтверджений документально. Провадження в справі зупиняється на час знаходження сторони у тривалому службовому відрядженні;
5) призначення судом експертизи. Зупинення провадження настає тоді, коли проведення експертизи доручено поза судом експертам відповідних установ (наприклад, НДІ судової експертизи) і для її виконання потрібний тривалий час. Для вирішення деяких справ передбачено обов'язкове проведення експертизи. Відповідно до ст. 258 ЦПК у справах про визнання громадянина недієздатним для визначення його психічного стану обов'язково призначається судово-психіатрична експертиза. Поновлення громадянина в дієздатності у разі його видужання або значного поліпшення здоров'я здійснюється рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи (ст. 260 ЦПК).
Судово-психіатрична експертиза провадиться також у справах про визнання недійсною угоди, укладеної громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій (ст. 55 ЦК), в справах про відшкодування збитків, заподіяних громадянином, визнаним недієздатним (ст. 448 Цивільного кодексу), а також для перевірки психічного стану сторін і свідків у інших справах. Обов'язковою є судово-психіатрична експертиза у справах про відшкодування завданої шкоди здоров'ю громадянина для встановлення причин інвалідності, її групи, ступеня втрати працездатності тощо. Провадження в справі з зазначених підстав зупиняється на час проведення експертизи.
Факультативне зупинення провадження в справі може мати й інше факультативне вирішення питань розвитку процесу із зазначених підстав — справа може бути розглянута по суті або розгляд її відкладений. Так, за наявності в справі достатніх матеріалів про права і взаємовідносини сторін і якщо немає потреби заслухати особисті пояснення відповідача, розшук якого оголошено, суд може розглянути справу без його участі. За наявності цих умов суд може розглянути справу у випадках перебування сторони у тривалому службовому відрядженні чи виконанні нею державного обов'язку. А якщо у суду є достовірна інформація про те, що такі особи незабаром повертаються на постійне місце проживання, — відкласти розгляд справи. Суд може розглянути справу без участі відповідача за наявності зазначених підстав, а потім оголосити його розшук.
Питання про зупинення провадження в справі розглядається в судовому засіданні з участю осіб, які беруть участь у справі, про що суд постановляє ухвалу. В ній зазначаються: мотиви зупинення, закон, яким керувався суд, подія або дія, з настанням якої закінчується строк зупинення провадження у справі, інші дані, які визначають її зміст. Ухвала про зупинення провадження у справі може бути в апеляційному порядку оскаржена і на неї може бути внесено окреме подання (ст. 223, п. 2 ст. 291 ЦПК). Після усунення обставин, які були підставою для зупинення провадження, суд на заяву осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи відновлює провадження в справі, постановляючи про це ухвалу. Така ухвала оскарженню не підлягає. Після відновлення провадження справа призначається до розгляду і вирішується за загальними правилами цивільного судочинства.
Закриття провадження в справі
Розвиток процесу по розгляду справи не може продовжуватися і бути доведеним до постановлення рішення (закривається) за наявності обставин, точно встановлених законом, тобто провадження у справі закінчується без постановлення судом рішення.
Підстави для закриття провадження в справі вичерпно визначені ст. 227 ЦПК і свідчать про те, що процес виник або неправомірно при відсутності в заінтересованої особи права на звернення до суду за захистом, або не може бути продовжений з інших причин, в тому числі і волевиявлення сторін по розпорядженню своїми правами, які викликають зазначені правові наслідки. Отже, підставами закриття провадження в справі є обставини, які підтверджують неправомірність виникнення процесу і неправомірність його подальшого продовження. Тому закриття провадження в справі виключає можливість повторного порушення в суді тотожної справи.
Стаття 227 ЦПК про закриття провадження в справі адресована суду і має обов'язковий для нього характер за наявності зазначених в ній обставин.
Провадження в справі закривається, якщо справа не підлягає розглядові в судах (п. 1 ст. 227 ЦПК). До них відносяться справи, непідвідомчі суду, які виключають можливість їх судового розгляду, але не виключають захист порушеного чи оспорюваного права іншим уповноваженим органом. Не підлягають розглядові в судах також справи за спірними вимогами, захист яких не передбачений законом і до яких не може бути застосована аналогія права або аналогія закону (ст. 11 ЦПК), зокрема, стягнення аліментів на утримання дітей від батьків, які не перебувають в зареєстрованому шлюбі і при відсутності запису про батьківство в органах реєстрації; порушення справи про розірвання шлюбу під час вагітності дружини без її згоди і протягом року після народження дитини (ст. 38 КпШС) тощо.
Провадження в справі необхідно закрити, якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення спору і можливість застосування цього порядку втрачена (п. 2 ст. 227 ЦПК).
Попередній позасудовий порядок розгляду спорів передбачений: у справах, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів або багажу, у справах, що виникають у спорах з органами зв'язку; у справах, що виникають у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та ін. (п. 2 ст. 136 ЦПК). Ця норма втратила дію. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, тому судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що вона може бути розглянута в передбаченому законом досудовому порядку (п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).
Закриття провадження в справі настає також у разі, якщо є таке, що набрало законної сили, постановлене по спору між тими ж сторонами, про той же предмет рішення суду чи ухвала суду про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін (п. З ст. 227 ЦПК). Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, грунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Відповідно до ч. З ст. 231 ЦПК після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає сторонам право вільно розпоряджатися предметом спору і процесу, зокрема, позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти мирову угоду (ст. 103 ЦПК). Заява про це подається до суду і розглядається за правилами ст. 179 ЦПК. У випадку прийняття судом відмови від позову чи затвердження мирової угоди сторін він постановляє про це ухвалу, якою одночасно закриває провадження в справі. Така ухвала з набранням законної сили виключає можливість розгляду судом тотожної справи. Отже, суд закриває провадження в справі також тоді, коли позивач відмовився від позову і відмова була прийнята судом (п. 4 ст. 227 ЦПК), та коли сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом (п. 5 ст. 227 ЦПК).
Підставою для закриття провадження в справі є наявність між сторонами укладеного договору про передачу даного спору на вирішення третейського суду (п. 7 ст. 227 ЦПК).
Цивільні справи можуть розглядатися третейськими судами у порядку, передбаченому Положенням про третейські суди України (ст. 25 ЦПК), ст. 1 якого передбачено, що громадяни можуть передати будь-який спір на розгляд третейського суду, за винятком спорів, що виникають з трудових і сімейних відносин. Договір про передачу спору на розгляд третейського суду (третейський запис) повинен бути укладений в письмовій формі за змістом, визначеним ст. 5 Положення. Отже, тільки при додержанні форми і змісту договору та правил про підвідомчість справ третейському суду наявність укладеного договору про передачу конкретного спору на вирішення третейського суду є підставою для відмови в прийнятті заяви про порушення справи в суді загальної юрисдикції (п. 6 ст. 136 ЦПК), а прийнятої — для закриття провадження в справі. Але наявність рішення третейського суду у справі не є підставою для закриття провадження в ній, якщо при вирішенні питання про примусове його виконання суддею районного (міського) суду було відмовлено у видачі виконавчого листа. Статтею 20 Положення про третейські суди передбачено, що після того як ухвала судді про відмову у видачі виконавчого листа набрала законної сили, спір може бути вирішений в районному (міському) суді за заявою заінтересованої в тому сторони.
Суд закриває провадження в справі, якщо після смерті громадянина, який був однією з сторін у справі, спірні правовідносини не допускають правонас-тупництва (п. 8 ст. 227 ЦПК). Це має місце стосовно особистих прав і обов'язків, які не можуть переходити до інших осіб у порядку правонаступ-ництва. Так, ст. 223 ЦК передбачено, що зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без особистої його участі. Зобов'язання також припиняється смертю кредитора. Це тоді, коли права і обов'язки виникають тільки для певної особи і з її смертю припиняються. До них можна віднести аліментні обов'язки, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом тощо. Перехід таких прав і обов'язків до правонаступника не відбувається. У випадку, коли правонаступництво допускається і суд зупинив провадження, але правонаступник не вступив до справи протягом строку давності, то виникають підстави для закриття провадження у справі. Про закриття провадження суд постановляє ухвалу в письмовій формі за змістом, встановленим ст. 234 ЦПК, на яку може бути подано апеляційну скаргу особами, які брали участь у справі, а прокурором — апеляційне подання (ч. 1 ст. 291 ЦПК). Така ухвала з набранням законної сили набуває властивостей виключності — повторне звернення до суду по спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (ч. 2 ст. 228 ЦПК).
Залишення заяви без розгляду
Провадження у справі в суді закінчується без постановлення рішення за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Підстави для залишення заяви без розгляду визначені ст. 229 ЦПК.
Суд залишає заяву без розгляду, якщо заінтересованою особою, яка звернулася до суду, не додержано встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового розгляду справи і можливість застосування цього порядку не втрачена (п. 1 ст. 229 ЦПК). Ця норма втратила силу як така, що не відповідає статтям 8, 124 Конституції України (пп. 2, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
Заява залишається без розгляду, якщо її подано недієздатною особою
(п. 2 ст. 229 ЦПК). При встановленні цієї обставини суддя зобов'язаний відмовити в прийнятті заяви до свого провадження (п. 8 ст. 136 ЦПК), а помилково прийнята заява підлягає залишенню без розгляду. Факт недієздатності особи підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили (ст. 260 ЦПК). На його виконання орган опіки і піклування призначає недієздатному опікуна, який може порушити нову тотожну справу в суді на захист прав недієздатної особи. Правило п. 2 ст. 229 ЦПК поширюється на осіб, обмежених в дієздатності, які мали такий статус під час порушення справи в суді, але воно не застосовується до тих обмежено дієздатних осіб, які можуть виступати в суді у справах як сторона без участі піклувальника (статті 13,15 ЦК).
Інші процесуально-правові наслідки настають при визнанні особи обмежено дієздатною чи недієздатною (втрати дієздатності) під час провадження у справі. Підтвердження рішенням суду, що набрало законної сили, такої зміни правового статусу громадянина — сторони у справі — є підставою для зупинення провадження в ній (п. 2 ст. 221 ЦПК).
Підставою для залишення заяви без розгляду є подання її від імені заінтересованої особи іншою особою, яка не має повноважень на ведення справи
(п. З ст. 229 ЦПК). За правилом ст. 137 ЦПК до позовної заяви, яка подається представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що стверджує його повноваження (факт батьківства, усиновлення, опіки, піклування). Подача позовної заяви до суду без наявності належних повноважень є підставою для відмови в її прийнятті (п. 9 ст. 136 ЦПК), а прийнятої заяви — для залишення її судом без розгляду.
Суд зобов'язаний залишити заяву без розгляду у випадку повторної неявки в судове засідання позивача або обох сторін або неповідомлення ними причин неявки на другий виклик (п. 4 ст. 229 ЦПК).
Зазначені підстави застосовуються з урахуванням правил ч. 5 ст. 172 ЦПК. Суд залишає заяву без розгляду в разі повторної неявки позивача без поважних причин або неповідомлення ним причин неявки на другий виклик з зазначенням потреби дати особисті пояснення, а у справі про розірвання шлюбу — також в разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним причин неявки на другий виклик, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності. При повторній неявці сторін без поважних причин або неповідомлення ними причин неявки на другий виклик, якщо суд не вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних матеріалів, він залишає заяву без розгляду.
Заява залишається без розгляду, якщо спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав знаходиться на розгляді в іншому суді (п. 5 ст. 229 ЦПК). З метою надання більших можливостей доступу до судового захисту ЦПК встановлені альтернативні правила підсудності справ за вибором позивача: за місцем знаходження відповідача чи місцем свого проживання або за місцем заподіяння шкоди, виконання договору (статті 126,127 ЦПК) Реалізація права вибору підсудності має разовий характер — погашає можливість повторної реалізації цього права у даній справі, тому суд відмовляє в прийнятті заяви, якщо в провадженні суду вже є справа між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Прийняття до провадження тотожної справи з порушенням цієї норми процесуального права є підставою для залишення заяви без розгляду. Про залишення заяви без розгляду судом постановляється ухвала, яка має відповідати вимогам ст. 234 ЦПК. Така ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку (п. 1 ст. 291 ЦПК).
Залишення заяви без розгляду за підставами, передбаченими ст. 229 ЦПК, виключає можливість розгляду судом даної справи в даному судовому засіданні, але після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, заінтересована особа має право знову звернутися до суду з заявою в загальному порядку (ст. 230 ЦПК).
ЦПК передбачені інші підстави залишення без розгляду заяв, скарг, документів, зауважень. Відповідно до ч. З ст. 255 ЦПК підставою для залишення заяви без розгляду є виникнення спору про право цивільне при розгляді справи порядком окремого провадження. Заінтересовані особи можуть такий спір вирішити за загальними правилами цивільного судочинства. За правилом ст. 85 ЦПК право на вчинення процесуальних дій втрачається з закінченням встановленого процесуального строку. Скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку. Аналогічно з пропуском строку залишаються без розгляду подані зауваження на протокол судового засідання (ч. З ст. 201 ЦПК).

§ 4. Фіксування цивільного процесу та протоколи
Судом здійснюється повне фіксування цивільного процесу технічними засобами (п. 7 ст. 129 Конституції), що в практиці не реалізовано.
Про кожне судове засідання і про кожну окрему судову дію, проведену поза цим засіданням, складається протокол, який є важливим процесуальним документом. В протоколі зазначаються суть і зміст процесуальних дій, що були виконані судом, сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, іншими учасниками процесу в судовому засіданні під час її розгляду чи поза засіданням, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, оглядом на місці (статті 55, 189 ЦПК), забезпеченням доказів (статті 36 ЦПК), виконанням окремих доручень по збиранню доказів (ст. 33 ЦПК).
Протокол судового засідання є основним процесуальним документом, на підставі якого суди апеляційної і касаційної інстанцій перевіряють, чи
27*1 287 законний склад суду, що розглядав справу, додержання законодавства при розгляді справи, чи не порушив суд права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які клопотання вони заявляли і як їх суд вирішував, що показали свідки, та інші дії, необхідні для перевірки законності і обгрунтованості прийнятих у справі судом рішень і рвал. Таке велике значення протоколу судового засідання було враховано в нормативному врегулюванні вимог, які пред'являються до його процесуальної форми і змісту, порядку складання та оформлення, подання зауважень на протокол та порядку їх вирішення (статті 198-201 ЦПК).
Протокол судового засідання веде секретар і викладається письмово. В ньому зазначається:
— рік, місяць, число і місце судового засідання; час початку судового засідання або проведення окремої процесуальної дії;
— назва суду, який розглядає справу, прізвище та ініціали судці, секретаря судового засідання, прокурора;
— справа, що розглядається, повна і точна назва сторін та інших осіб, які беруть участь у справі;
— відомості про явку осіб, які беруть участь у справі, представників, експертів, спеціалістів, перекладачів або їх неявку, причини відсутності та про вручення їм судових повісток;
— відомості про роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їх процесуальних прав та обов'язків;
— усі розпорядження головуючого та ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, а також відомості про оголошення ухвал, постановлених у нарадчій кімнаті, дані про застосування технічних засобів фіксування судового процесу;
— заяви і клопотання сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, хід їх обговорення;
— основний зміст пояснення сторін, третіх осіб, їх представників та інших осіб, які беруть участь у справі, а також показання свідків, усне роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові запитання; пояснення спеціалістів та роз'яснення висновків прокурора або органів державної влади, органів місцевого самоврядування, залучених для цього судом до участі в справі або котрі вступили до справи за своєю ініціативою;
— подані в судовому засіданні докази, звуко- і відеозаписи, хід дослідження доказів, а у разі, якщо докази не додаються до справи, — номер, дата та зміст письмових доказів, а також ознаки і властивості речових доказів, звуко- і відеозаписів;
— зміст судових дебат;
— відомості про оголошення рішення, ухвали:
— роз'яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі змісту рішення, ухвали, порядку і строку їх оскарження, права та порядку подачі заяви про виготовлення обгрунтування висновків суду, а також права на ознайомлення з протоколом судового засідання та подачу на нього зауважень;
— час закінчення судового засідання в даній справі.
Процесуальні дії суду і учасників цивільного процесу в справі в протоколі зазначаються в тій послідовності, в якій вони виконувалися в судовому засіданні. Пояснення сторін, показання свідків, усне пояснення експерта викладаються в першій особі. Ухвали, що їх суд постановляє під час розгляду справи без виходу до нарадчої кімнати, записуються до протоколу повністю і точно за словами головуючого.
Протокол судового засідання повинен бути складений так повно, зрозуміло, чітко, щоб він зафіксував характер і зміст всіх процесуальних дій, які виконувалися в судовому засіданні під час розгляду цивільної справи. Скорочені записи слів не допускаються. Складається протокол в самому судовому засіданні і його підписують голова судового засідання і секретар. Оформлення і підписання протоколу допускається протягом трьох днів, а у складних справах — не пізніше десяти днів після закінчення судового засідання. На відміну від протоколу судового засідання протокол огляду на місці речових і письмових доказів підписується всіма особами, які беруть участь в огляді (ст. 189 ЦПК).
Правильність і повнота записів в протоколі судового засідання забезпечуються правом, наданим особам, які беруть участь у справі, знайомитися з протоколом судового засідання і протягом трьох днів після його підписання подавати в письмовій формі зауваження з приводу допущених в ньому неправильностей або неповноти змісту. Таке зауваження приєднується до справи і повинно бути розглянуто згідно з правилами ст. 201 ЦПК протягом п'яти днів. Воно розглядається спочатку головуючим судового засідання. Якщо останній погоджується з зауваженнями, то посвідчує їх правильність шляхом вчинення на них відповідного запису (резолюції) і свого підпису. У випадку незгоди головуючого з зауваженнями вони виносяться на розгляд і вирішуються в судовому засіданні в тому ж складі суду, який постановив рішення, не пізніше п'яти днів з дня їх подання. Про час і місце проведення судового засідання повідомляються особи, які брали участь у справі. За наслідками розгляду зауважень постановляється ухвала, якою посвідчується правильність заражень, або вони відхиляються. Зауваження, подані з пропуском встановленого для подачі строку, і коли відсутні підстави для його поновлення, залишаються без розгляду. Такі наслідки настають також у зв'язку з вибуттям головуючого.

§ 5. Розгляд цивільних справ в судах іноземних держав
Процесуально-правовий порядок розгляду цивільних справ у судах іноземних держав характеризується диференціацією і істотно відрізняється від процесуальної форми розгляду цивільних справ, встановленої ЦПК України та ЦПК інших держав СНД.
У Франції письмові пояснення сторін і обмін між ними документами у справі, допит свідків тощо провадиться в підготовчій стадії цивільного процесу.
До розгляду справи в судовому засіданні входить: усне викладення судовими повіреними сторін своїх заключних письмових висновків, поданих завчасно в суд у встановлені строки; доповідь члена суду, який здійснював нагляд за рухом процесу, з викладенням обставин у справі; усні дебати сторін з аналізом фактичних і юридичних обгрунтувань справи, з викладенням щодо них своїх міркувань. Сторони можуть самостійно без допомоги судових повірених (адвокатів) виступати в дебатах, але відповідно до ст. 85 ЦПК Франції вони зобов'язані користуватися послугами адвокатів у цивільному трибуналі і апеляційному суді, в зв'язку з чим суд може не допустити самостійний виступ сторони в дебатах в силу її упередженості та не-освідченості. Дебати провадяться у відкритому судовому засіданні (ст. 87 ЦПК), але можливі й в закритому для забезпечення досягнення мети правосуддя. Першим в дебатах виступає адвокат позивача, а якщо у справі бере участь третя особа із самостійними вимогами, то її адвокат. Прокурор, який бере участь у судовому засіданні, виступає зі своїм висновком в дебатах останнім. По закінченні дебатів провадиться нарада суддів у закритому засіданні з метою постановлення рішення у справі.
У цивільному процесі Англії розгляд справи відбувається у відкритому судовому засіданні, за винятком випадків, коли це, на думку суду, не буде відповідати меті правосудця
Після того, як помічник судді (master) вирішить питання про призначення справи до слухання (про місце і час її розгляду, про розгляд з участю чи без участі присяжних засідателів), позивач повинен своєчасно надіслати відповідачу повідомлення про це з дотриманням встановленого строку.
В судовому засіданні при розгляді справи по суті першим виступає адвокат позивача, який викладає фактичні обставини справи і за необхідності аналізує судження, вміщені в процесуальних паперах відповідача. Але якщо відповідач в своїх поясненнях на позов визнав наявність деяких фактичних обставин у справі, йому надається право виступити першому.
За виступом адвоката досліджуються докази, подані стороною, що виступає першою. Потім виступає адвокат протилежної сторони, який може оспорювати доводи і докази сторони, що виступила першою, або подати клопотання перед судом про допит інших свідків і дослідження інших доказів, ним поданих. Після цього знову виступає адвокат цієї сторони з підсумковими поясненнями у справі. А за ним виступає з підсумковими поясненнями адвокат сторони, який виступав першим. На цьому закінчується розгляд справи і виноситься рішення.
Але якщо справа розглядалася з участю в цивільному процесі присяжних засідателів, то після виступу адвоката судця звертається до присяжних з коротким викладенням обставин справи, аналізом поданих у справі доказів і з поставленими питаннями, на які їм належить дати відповідь в своєму рішенні (verdict). Такі питання можуть мати загальний характер або належати до фактичних обставин справи. У відповідності з вердиктом присяжних засідателів суд постановляє рішення.
Після виступу судді з викладенням винесеного судового рішення адвокат сторони, на користь якої воно постановлено, порушує перед судом питання про присудження судових витрат.
У США розгляд цивільних справ по суті має спільні риси з порядком, встановленим у цивільному процесі Англії, і провадиться у відкритих судових засіданнях. Для швидшого і зручнішого їх вирішення суддя за участю сторін може призначити рефері (тимчасового суддю з числа відставних суддів чи адвокатів) і передати йому на вирішення спірні питання. Рефері виплачується винагорода з розрахунку до ста доларів за годину, яка належить до судових витрат і стягується зі сторін. Засідання провадяться в приміщенні суду, але допускається його проведення за угодою сторін в іншому місці (відповідно до ст. 77 Федеральних правил), навіть, за межами їх територіальної підсудності
Процесуальний порядок розгляду справи в судовому засіданні врегульований для федеральних судів статтями 49-51 Федеральних правил цивільного процесу, а для судів штатів — їх цивільно-процесуальними кодексами, положення яких в багатьох питаннях мають адекватний характер. Якщо справа розглядається за участю журі присяжних, то після відкриття судового засідання провадиться його формування.
Можливість участі в цивільному судочинстві присяжних засідателів передбачена поправкою до Конституції США, якою встановлено, що у справах з ціною позову понад 20 доларів, які розглядаються на підставі норм загального права, сторони можуть вимагати розгляду спору федеральними судами з участю присяжних.
На її основі ст. 38 Федеральних правил забороняє позбавляти учасників конфліктів права на ведення процесу з участю журі присяжних. Зазначена сьома поправка до Конституції США була трансформована до Конституцій штатів, але знайшла в них неадекватне вирішення.
Оцінка американськими юристами функціонування інституту присяжних засідателів у судочинстві США має полярний характер. Він сприяє утвердженню в судочинстві принципів гласності, усності, змагальності, вільної оцінки доказів тощо, які характеризують його демократичний характер. Але присяжні за своїм життєвим досвідом не можуть краще професійних суддів оцінити докази, встановити обставини справи і винести рішення. Інститут присяжних спричиняє додаткові фінансові витрати сторін у справі і збільшує строки її розгляду.
Брати участь у відправленні правосуддя як присяжні засідателі мають право всі громадяни США, які досягли 18 років, незалежно від расової належності, кольору шкіри, релігійних переконань, статі, національності чи економічного становища. Але не можуть бути присяжними військовослужбовці, поліцейські, пожежники, посадові особи законодавчих, виконавчих і судових органів. Законодавством США окремих штатів цей перелік доповнюється юристами, лікарями, аптекарями, викладачами, священиками, журналістами, жінками тощо.
Для включення в список кандидатів присяжних засідателів пред'являються такі вимоги: необхідно, щоб громадянин не менше одного року проживав на території даного району; вмів читати, писати і розуміти англійську мову в обсязі, необхідному для заповнення надісланих йому з суду реєстраційних карток; володів розмовною англійською мовою; не мав психічних або фізичних вад, які перешкоджають участі у відправленні правосуддя; не перебував під слідством або не був засуджений за злочин до позбавлення волі на строк більше одного року, за винятком, коли його права поновлені помилуванням чи амністією; не належав до осіб, здатних розголосити таємницю правосудця або без розумних причин добиватися розбіжності у міркуваннях при винесенні вердиктів.
Список кандидатів присяжних засідателів складається на підставі списку реєстрації виборців даної адміністративно-територіальної одиниці та інших джерел інформації про громадян, які проживають на території підсудності даного районного федерального суду. В список включається не менше тисячі осіб, які замінюються через чотири роки. Всім кандидатам, включеним в список, надсилається перелік питань для остаточного вибору, на які вони зобов'язані надіслати відповіді. Складений після цього список кандидатів присяжних засідателів допускається для широкого огляду, але на розсуд судців може зберегтися в таємниці.
Для участі в розгляді конкретних призначених для слухання цивільних справ клерк (судовий чиновник) добирає певну кількість кандидатів, необхідних для комплектування журі присяжних, включаючи запасних членів, які призначаються для заміни присяжних, котрі можуть вибувати з процесу (12 основних і до 6 запасних). Сторони можуть домовитися про комплектування журі з меншого числа осіб.
Кандидати, включені в журі присяжних, можуть бути відведені за ініціативою суду, сторін у справі та їх адвокатів. Відвід може бути заявлений: всьому складу журі присяжних, запрошених для розгляду справи, з підстав істотного порушення встановленого порядку добору кандидатів (добір не-уповноваженою особою, без жеребкування); окремих присяжних за конкретними підставами, які впливають на їх неупередженість; окремих присяжних без зазначення конкретних підстав (безмотивні відводи). Кожна сторона має право на такі відводи.
Для остаточного визначення журі присяжних застосовується процедура їх допиту (voirdire — франц. «говорити правду»), як правило, під присягою судцями, сторонами та їх адвокатами з метою вивчення кожного присяжного для встановлення обставин, необхідних для заявления відводу. Присяжний може не відповідати на питання, яке торкається його репутації або може призвести до самообвинувачення в злочині.
Присяжні засідателі, включені в склад журі з розгляду конкретної справи, дають присягу встановленої законодавством форми і змісту, якою беруть на себе обов'язок діяти справедливо, не розголошувати таємниці нарадчої кімнати, уважно ставитися до фактів і доказів, винести справедливе рішення на підставі всіх досліджених в процесі у справі матеріалів. Журі присяжних із свого складу вибирають голову (старшину). За законодавством окремих штатів їх призначають судді.
Після закінчення формування журі присяжних засідателів судця може роз'яснити їх функції, повноваження і обов'язки, після чого суд переходить до дослідження справи по суті, яке розпочинається промовами сторін (як правило, їх адвокатів). Першим виступає адвокат позивача з аргументацією у справі, аналізом фактичних обставин і зазначенням засобів їх доказування та аналізом процесуальних паперів протилежної сторони. В разі коли відповідач не оспорює фактів справи, визнає їх, але висуває нові обставини, які виключають можливість задоволення вимоги позивача, то він виступає першим. Спір між сторонами з приводу того, хто з них виступатиме першим, вирішується суддею.
За виступом адвоката сторони, яка відкрила свою справу, може на свій розсуд виступити адвокат протилежної сторони і проінформувати суд, які засоби будуть використані для спростування предмета і підстави позову, або відкласти таку інформацію до завершення дослідження доказів, поданих позивачем.
Після виступу адвоката сторони провадиться допит її свідків та дослідження інших видів доказів, а потім — дослідження доказів протилежної сторони (див. § 5 гл. 15 цього підручника).
Завершується дослідження матеріалів спірної справи висновками, промовами сторін, тобто судовими дебатами. Першим виступає адвокат сторони, яка відкрила справу, потім адвокат протилежної сторони, а за ним адвокат, який розпочав дебати. В своїх виступах адвокатами дається юридична оцінка фактичних обставин справи і висновок про те, як має бути вирішена справа по суті в резолютивній частині винесеного у ній рішення.
Поряд з усним виступом адвокатами широко використовується подання письмових меморандумів, в яких підсумовуються наслідки дослідження в судовому засіданні матеріалів справи.
РОЗГЛЯД цивільної справи в судовому засіданні у федеральних судах СІЛА продовжується промовою судці, в якій він звертається з напутніми порадами до присяжних засідателів з метою сприяння їм у встановленні обставин справи, правильної оцінки доказів та в тлумаченні діючих норм права, якими необхідно керуватися стосовно варіантів виявлених фактичних обставин справи, яка розглядалася з їх участю. Такі поради проголошуються усно, але можуть бути викладені письмово незначним обсягом (до 10 crop.).
Адвокати сторін наділені правом надіслати судці письмові рекомендації, які, на їх думку, мають бути викладені в зверненні судді до присяжних, і одержати інформацію про їх реалізацію (ст. 151 Федеральних правил). Тому під час промови судді вони перевіряють їх реалізацію і після її закінчення мають право заявити судді свої заперечення з приводу викладених ними порад і просити виправити недоліки шляхом повторного виступу перед присяжними з додатковими порадами, які уточнюють чи розширюють їх.
Додаткові поради судці можливі за його ініціативою, коли присяжні не можуть винести вердикт кваліфікованою більшістю голосів, а також за ініціативою членів журі присяжних, коли між ними виникли розбіжності щодо змісту напутньої поради судці.
В порядку додаткових порад не допускаються нові, протилежного характеру, поради стосовно фактичних обставин справи і застосування норм права.
Після проголошення напутніх порад присяжні засідателі виходять в на-радчу кімнату на закрите засідання для винесення вердикту в справі.
Істотні відмінності в регулюванні процесуально-правового порядку розгляду цивільних справ від англо-американської системи передбачені процесуальним законодавством країн Східної Європи (Болгарії, Румунії, Угорщини, Польщі, Словакії і Чехії).
У Болгарії розгляд цивільних справ полягає в дослідженні допущених у ній доказів і в усних змаганнях сторін. Розгляд справи провадиться усно у відкритому судовому засіданні, за винятком, коли законом передбачено розгляд при закритих дверях, про що суд постановляє ухвалу. В таких випадках в засідання допускаються сторони, їх повірені, спеціалісти і свідки, а також особи, яким судця дозволив бути присутніми. Засіданням керує суддя (при колегіальному розгляді — головуючий), який стежить за порядком в залі суду і може видалити кожного, хто його порушує (статті 105-106 ЦПК).
На розгляд справи в судове засідання викликаються сторони, свідки та експерти. Дослідження доказів починається з допиту судом свідків, з його дозволу питання свідкам можуть ставити сторони. За свідками допитуються експерти.
Після цього суд пропонує сторонам закінчити спір між собою укладенням мирової угоди. Якщо цього не було зроблено, розгляд справи продовжується усним змаганням сторін, в яких вони формулюють свої доводи, міркування з приводу фактичних обставин і юридичної кваліфікації справи та пропонують свої висновки щодо того, як слід вирішити справу.
Першим виступає позивач. Зміст виступів сторін заноситься до протоколу судового засідання. З метою повноти і точності їх відтворення сторони можуть подати суду письмове викладення змісту своїх міркувань і доводів, проголошених усно.
Коли суд вважатиме, що справа достатньо з'ясована, він припиняє усне змагання сторін і переходить до постановлення рішення (ст. 186 ЦПК). Але перед цим суд знову пропонує сторонам закінчити справу миром, коли така можливість випливає з характеру спору (ст. 124 ЦПК). Якщо після припинення усних змагань сторін суд дійде висновку, що справа по суті не з'ясована, він поновлює її розгляд.
У цивільному процесі Угорщини розгляд справ у судах є відкритим. Суд може призначити закрите засідання з розгляду всієї цивільної справи або її частини, якщо це необхідно для запобігання розголошенню державної, службової або виробничої таємниці чи з моральних міркувань (§ 7 ЦПК).
Розглядом справи керує головуючий судця. Він в межах закону визначає послідовність процесуальних дій, які мають бути вчинені під час розгляду, допитує сторін й інших осіб, що беруть участь у справі, їм можуть ставити питання також сторони та їх представники. Головуючий стежить за тим, щоб розгляд справи не виходив за межі її обставин, відхиляє питання, які не належать до справи або можуть вплинути на особу, що допитується (§ 133 ЦПК). Він спостерігає за забезпеченням встановленого порядку під час розгляду справи. До осіб, які його порушують, вживаються передбачені санкції відповідальності: грошовий штраф, видалення з залу судового засідання. При недодержанні порядку, що є підставою для порушення кримінальної справи чи дисциплінарного провадження, суд повідомляє про це компетентний орган, а за необхідності порушника арештовують (§ 134 ЦПК).
Після відкриття судового засідання головуючий встановлює особисту присутність сторін у засіданні або через представника і застосовує правові наслідки у разі неявки сторони у засідання (§§ 135-137 ЦПК). При відсутності перешкод для розгляду справи позивач чи головуючий викладає або зачитує позовну заяву. Потім позивач повідомляє, чи залишає він викладений в заяві позов без зміни або які зміни він бажає внести до нього.
Після цього відповідач повідомляє свої заперечення, спрямовані на закриття справи провадженням чи по суті проти позовної вимоги. У запереченні мають бути викладені факти, що його обґрунтовують, і наведені докази на їх підтвердження. Якщо відповідач не був своєчасно повідомлений про позов або позивач істотно змінив його в засіданні, то суд на прохання відповідача може надати йому строк для пред'явлення заперечення (§§ 138, 139 ЩІК).
У разі коли відповідач в своєму запереченні просить закрити справу провадженням, то суд поряд з його розглядом може вимагати від відповідача дати пояснення по суті справи і до винесення ухвали про закриття її провадженням може постановити про продовження розгляду справи по суті (§ 140 ЦПК).
Якщо клопотання про закриття провадження у справі не надійшли або для цього відсутні підстави (§§ 157-160), суд розглядає справу по суті. У випадку коли обставини справи можуть бути встановлені вже в першому засіданні, суд виносить рішення по суті (§ 141 ЦПК). Відповідно до ч. 2 цієї норми суд, оскільки це необхідно для встановлення обставин справи, пропонує сторонам подати свої пояснення і проводить доказування, а якщо воно неможливе, то відкладає розгляд справи і може вирішити питання про подальшу її підготовку — подання письмових пояснень сторін. На їх підґрунті та на підставі наявних в його розпорядженні інших даних, якщо це необхідно для вирішення справи, він викликає на призначений строк для продовження розгляду справи свідків, сторін і приєднує до справи документи (чч. 3-5 §§ 141 ЦПК).
При відкладенні справи суд призначає день наступного засідання і повідомляє про це присутні сторони шляхом оголошення. Відсутні сторони викликаються повістками.
На засіданні суду, яке провадиться в порядку продовження розгляду справи, оголошуються попередні письмові пояснення й інші письмові заяви. Якщо сторона без поважних причин затягує подання пояснень за фактами, зазначеннями на докази чи поданнями пояснень на заяву протилежної сторони, внаслідок чого необхідно знову відкласти розгляд, то суд його відкладає, а пов'язані з цим витрати відносяться на таку сторону. В разі повторної прострочки суд може винести рішення, не чекаючи пояснень сторони.
Тоді, коли справа в порядку продовження розгляду вирішується судовою колегією, що складається не з тих суддів, які розглядали її раніше, головуючий оголошує заяви сторін, протоколи проведених попередніх судових засідань, а також наслідки доказування й інші документи. Сторони мають право зробити зауваження стосовно таких оголошених матеріалів (§§ 142-144
ЦПК).
У випадках коли у справі чи в якійсь її частині може бути винесено рішення, головуючий оголошує її розгляд закінченим. Перед закінченням слухання головуючий зобов'язаний попередити сторони про це і з'ясувати, чи не бажають вони дати додаткові пояснення. До оголошення рішення суд може заново відкрити розгляд справи, якщо виникне необхідність подальшого розгляду якого-небудь питання, а також зобов'язаний відкрити розгляд, якщо між закінченням розгляду і винесенням рішення змінився склад судців (§ 145 ЦПК).
У цивільному процесі Польщі розгляд справ провадиться в судовому засіданні на засадах гласності, за винятком, коли окремим правилом встановлено інше. Сторони і учасники провадження мають право знайомитися з матеріалами справи, одержувати копії або виписки з них (ст. 9 ЦПК).
Головуючий в призначений ним строк відкриває судове засідання і оголошує про слухання справи. Після вирішення питання про відвід суддів з підстав, встановлених законом (статті 48-54 ЦПК), сторони (першим — позивач) усно дають пояснення, в яких зазначають свої вимоги і заперечення, їх правові підстави і обґрунтовують їх доказами, а також дають пояснення щодо претензій протилежної сторони (ст. 210 ЦПК).
Якщо справа розглядається без участі сторони, суддя оголошує її заяви, міркування і докази, які є в матеріалах останньої. Для з'ясування спірних обставин справи і визначення доказів, необхідних для їх підтвердження, суд може ставити сторонам питання, на які вони зобов'язані дати відповіді, а також вимагати додаткових пояснень та викликати відсутніх сторін на судовий розгляд.
Після такого вступного з'ясування позицій сторін головуючий судця зобов'язаний спрямувати свої дії на примирення сторін. Підстави мирової угоди, укладеної в засіданні, фіксуються в його протоколі і підписуються сторонами. Неможливість підписання суд підтверджує також у протоколі (ст. 223 ЦПК). Він може визнати укладення вказаної угоди недопустимим, якщо та суперечить закону, порушує інтереси однієї зі сторін (§ 4 ст. 203 ЦПК).
Коли примирення сторін не відбулося, суд починає досліджувати докази, про що виносить ухвалу. Сторонам надається можливість після закінчення дослідження обговорити його наслідки
Суд, визнавши, що справа з'ясована в достатньому обсязі, необхідному для остаточного винесення рішення, закриває провадження з її розгляду. Якщо після закриття провадження суд дійде висновку, що не всі обставини справи з'ясовані, були виявлені істотні для неї обставини, провадження повинно бути поновлено і продовжено (статті 224, 316 ЦПК).
У цивільному процесі Румунії після прийняття позовної заяви і виконання дій з підготовки справи провадиться її розгляд в судовому засіданні, яким керує головуючий суддя. Справа розглядається усно на засадах гласності.
Після відкриття засідання і оголошення, яка справа буде розглядатися, надається слово для пояснення позивачу, а за ним — відповідачу. За необхідності зазначене слово може бути надане повторно декілька разів. У поясненнях відповідач, а за зустрічним позовом — позивач, можуть висувати заперечення процесуального характеру і по суті справи, і спрямовані на створення тимчасових чи тривалих перешкод для розгляду її по суті. Суд висловлює своє ставлення щодо таких заперечень. Якщо була встановлена відсутність підстав для відкладення, зупинення і закриття провадження у справі, суд переходить до дослідження доказів. Дослідивши останні, суддя надає слово сторонам для заключних виступів по суті справи, для аналізу її фактичної і юридичної сторони. З'ясувавши всі обставини у справі, суд оголошує про закінчення розгляду і йде до нарадчої кімнати для постановлення рішення.
Проаналізований процесуальний порядок розгляду справ у цивільному процесі Болгарії, Угорщини, Польщі, Румунії свідчить про наявність численних спільних рис з порядком, встановленим ЦПК України. Найбільш наближеним до процесуального порядку, передбаченого ЦПК України, є порядок розгляду справ, встановлений ЦПК Китайської Народної Республіки (від 8 березня 1982 p., статті 103-111).
Цивільні справи розглядаються народними судами першої інстанції, ко-легіально у складі судді і засідателів або в складі непарної колегії суддів у відкритому засіданні, за винятком справ, пов'язаних з державною таємницею чи з інтимним життям сторін. У разі необхідності і можливості справи розглядаються на місці виїзною сесією суду за спрощеною процедурою. Про час і місце розгляду справи сторони й інші особи, які беруть участь у ній, повідомляються за три дні до засідання. При відкритому судовому розгляді справи оголошуються прізвище і ім'я сторін та короткий зміст справи. Перед початком судового засідання секретар встановлює явку сторін й інших осіб, які беруть участь у справі, і закликає дотримуватися дисципліни в суді. Суддя, головуючий в засіданні, перевіряє особи сторін, викладає короткий зміст справи, оголошує прізвище суддів і секретаря, роз'яснює процесуальні права і обов'язки сторонам і запитує останні про наявні в них відводи. При заявленні останніх вирішує їх.
Розгляд справи в засіданні провадиться шляхом послідовного вчинення таких дій: допит сторін і пояснення осіб, які беруть участь у справі; роз'яснення прав і обов'язків свідкам, їх допит; оголошення показань свідків, які не з'явилися в суд; допит експертів, оголошення наслідків експертизи; пред'явлення письмових і речових доказів, а також аудіовізуальних матеріалів; оголошення протоколів перевірки.
Сторони можуть подавати в суд нові докази, з дозволу суду ставити питання свідкам, експертам, перевіряючим особам. Вони можуть вимагати проведення повторної експертизи і перевірки, дозвіл на що дається судом в постановленій ухвалі.
Після дослідження доказів провадяться дебати. Спочатку виступає позивач і його довірені особи за позовом, потім — відповідач і його довірені особи. Можливі повторні виступи сторін. По закінченні судових дебатів головуючий з'ясовує остаточну думку сторін — позивача, а потім відповідача. Судом може бути зроблена спроба примирити сторони. Якщо примирення не було досягнуте, виноситься рішення.
Розгляд простих цивільних справ можливий у порядку спрощеного судочинства низовими народними судами і призначеними ними судами. Допускається пред'явлення позову в усній формі, а його розгляд провадиться од-ноособово суддею. На клопотання сторін, які з'явилися до суду, справа може бути розглянута відразу, без виклику інших осіб, які беруть у ній участь, без дотримання встановленого порядку дослідження доказів та дебатів сторін (статті 124-127 ЦПК).
В цивільному процесі Англії, США, Франції, Російської Федерації й інших держав поряд із загальною процедурою розгляду справ функціонує спрощене провадження та заочне провадження. Спрощене провадження надає можливість позивачу без процедури судового розгляду одержати задоволення своїх позовних вимог, тобто одержати рішення у спрощеному порядку.
В Англії для цього необхідне спеціальне індосування наказу про виклик відповідача в суд і щоб між сторонами був відсутній істотний спір як з приводу обставин справи, так і правових питань, що виникають по справі. В своїй письмовій заяві до суду позивач повинен викласти міркування, які підтверджують підставу пред'явленого ним позову і розмір позовної суми та обгрунтувати, що вони не можуть бути спростовані відповідачем, і просити суд в особі помічника судці (master) про задоволення позову.
Копія такої заяви надсилається судом відповідачу, який на засіданні у помічника судці може оспорювати заяву позивача, висувати необхідні для захисту питання. Помічник судці має право: відхилити заяву позивача про задоволення позову і процес може бути продовжений на загальних підставах; задовольнити заяву позивача, а також його позовні вимоги; продовжити процес на загальних підставах з використанням відповідачем звичайних засобів захисту, які може бути поставлено у залежність від виконання відповідачем деяких попередиш дій, зокрема депонуванням у суді певної грошової суми, чи надання іншого забезпечення, які для відповідача не повинні характеризуватись неможливістю їх виконання.
Спрощене провадження в цивільному процесі США в порівнянні з Англією може бути застосовано за заявою обох сторін і при умові встановлення судом відсутності істотного спору з питань фактичних обставин справи та чи буде правомірним при таких обставинах винесення рішення про задоволення вимоги, заявленої позивачем. У порядку спрощеного провадження може бути визначено, які фактичні обставини вважаються безспірними між сторонами, а які підлягають встановленню додатково, а також винесено проміжне судове рішення щодо відповідальності за шкоду, нанесену позивачу з тим, що розмір буде предметом додаткового встановлення (ст. 56 Федеральних правил цивільного процесу).
Функціонування спрощеного провадження передбачено законодавством окремих штатів, в якому, як правило, відтворені положення Федеральних правил або збережені свої особливості, зокрема, визначений законом перелік справ, розгляд яких можливий у порядку спрощеного провадження. Так, в штаті Нью-Йорк спрощене провадження можливе у справах: з приводу розрахунків, які випливають з письмових угод, за позовними вимогами «про виконання в натурі» й ін.
Правове регулювання спрощеного провадження за ЦПК Франції (ст. 404-413) визначає, що воно можливе стосовно нескладних справ при значних за сумою інтересах сторін або навпаки, чи при необхідності термінового винесення судового рішення. Перелік таких справ встановлений ст, 404 ЦПК і не носить вичерпний характер, а є примірним, а саме:
— справи, які були вирішені мировими судами і переглядаються цивільними трибуналами як апеляційною інстанцією; — позови, спрямовані на захист особистих немайнових прав, при умові, що відповідач не оспорює справжність документа, яким обґрунтовується позов, а також по суті і саме право вимоги позивача;
— позови, які не мають обгрунтування в бізспірних документах, і за сумою не перевищують розміру, передбаченому для справ, які розглядаються цивільним трибуналом, рішення якого не підлягають апеляційному оскарженню;
— справи, які носять попередній характер або підлягають негайному вирішенню;
— позови про сплату платежів за найом приміщення, за оренду земельних ділянок, інших різних недоїмок.
Спрощене провадження в цивільному процесі Франції характеризується такими, рисами: більш простий порядок допиту свідків, який провадиться безпосередньо судом, що виносить рішенння; домінує усна форма процесу, за винятком подання сторонами письмових пояснень у справі; витрати по справі вираховуються і зазначаються в самому рішенні без застосування окремої процедури; справи, які потребують термінового розгляду підлягають розгляду також під час судових канікул (з 1 серпня по 1 жовтня щорічно).
В цивільному процесі Російської Федерації спрощене провадження передбачено для видачі судового наказу (постанови судді) за заявою кредитора тільки про стягнення грошових сум або про витребування рухомого майна від боржника (гл. 111 статті 1251-12510 ЦПК внесена до Кодексу Федеральним законом від 27 жовтня 1995 p.). Судовий наказ видається за вимогами, перелік яких встановлений в ст. 1252 ЦПК, а саме: якщо вимога основана на нотаріально засвідченій угоді; якщо вимога основана на письмовій угоді; якщо вимога основана на протесті векселя в несплаті, неакцепті і недатуванні акцепта, вчиненим нотаріусом; якщо заявлена вимога про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, не пов'язана з встановленням батьківства; якщо заявлена вимога про стягнення з громадян недоїмки по податках і державному обов'язковому страхуванню; якщо заявлена вимога про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівнику заробітної плати.
Судовий наказ видається суддею одноособове без розгляду заяви в судовому засіданні, виклику боржника і стягувача і заслуховування їх пояснень.
Суддя відмовляє у видачі наказу, якщо боржник не згоден із заявленою вимогою або якщо вбачається наявність спору про право, який неможливо вирішити на підставі поданих документів. На ухвалу про відмову у видачі наказу може бути подана окрема скарга. Боржник має право в двадцятиден-ний строк з дня видачі судового наказу подати заяву в той же суд про його скасування. На ухвалу суду про відмову в скасуванні наказу може бути подана окрема скарга.
Спрощене провадження в цивільному процесі Китайської Народної Республіки врегульовано в гл. 11 ст. 124-127 ЦПК (прийнятого 8 березня 1982 р.). У порядку спрощеного провадження можуть розглядатися прості цивільні справи низовими народними судами і призначеними ними судами. Позов може бути заявлений в усній формі. Обидві сторони можуть одночасно з'явитися в низовий народний суд або призначений ними суд з проханням вирішити спір, який може бути розглянутий відразу або в інший призначений судом час. Суд може застосувати простий та зручний спосіб виклику сторін й свідків повістками і справи можуть бути розглянуті одним суддею, який веде справу, без будь-яких обмежень, встановлених окремими нормами ЦПК.
Спрощене провадження в формі видачі судового наказу у визначених законом випадках передбачено в цивільному процесі Республіки Казахстан (ст. 139-149 ЦПК), Азербайджанської Республіки (ст. 275-289 ЦПК).
Цивільному процесу іноземних держав властиве також заочне провадження, сутність якого полягає в тому, що судове рішення виноситься у випадках неявки відповідача в суд або ухилення його від участі в процесі. У таких випадках відповідач вважається (призумується) особою, яка визнає пред'явлений до неї позов.
В Англії заочне провадження можливе у випадках: неявки відповідача в суд при першому його виклику; при ухиленні позивача від викладення своїх позовних вимог (не були включені до змісту наказу про виклик відповідача в суд або не були додані до наказу) чи неподанні відповідачем пояснень на свій захист; при відсутності сторони — позивача або відповідача при розгляді справи в судовому засіданні.
Цивільне процесуальне законодавство США допускає заочне провадження і винесення заочного рішення у випадку ухилення відповідача від участі в процесі, зокрема, при його відмові розкрити істотні по справі обставини, а саме: при наявності відповідної постанови відмовляється дати відповідь на поставлені перед ним питання або подати документи чи предмети для огляду або відмовляється прибути до відповідної посадової особи для дачі показів або від дачі таких показів відмовляється (ст. 55 Федеральних правил Цивільного процесу)
Заочне провадження можливе лише у справах за позовами про присудження (виконавчими). При цьому позовні вимоги, спрямовані на присудження певного розміру грошової суми, задовольняються секретарем суду на прохання позивача без їх розгляду в судовому засіданні при подачі позивачем письмової заяви про те, що сума, яку він вимагає від відповідача дійсно належить сплаті позивачу. Якщо суд визнає за доцільним, то справа може бути розглянута по суті з перевіркою поданих доказів.
Заочне провадження можливе також при участі у справі відповідачем США, посадових осіб або державних організацій.
Рішення суду, постановлене у порядку заочного провадження може бути оскаржено і скасовано при наявності допущених у ньому неправильностей.
У Франції правове регулювання заочного провадження передбачено ст. 149-165 ЦПК, і можливе на прохання позивача, якщо відповідач до дня судового засідання не призначив судового повіреного.
Суд зобов'язаний розглянути позовну вимогу, заявлену позивачем і за-довільнити її, якщо вона є справедливою і обгрунтованою (ст. 150 ЦПК).
Позивачу надано право вимагати винесення судового рішення, коли призначений судовий повірений ухилився від подання пояснень по справі, але таке рішення не є заочним і не може бути оскаржено шляхом подання на нього відзиву.
Постановлене заочне рішення має бути офіційно спеціально призначеним судовим виконавцем повідомлено відповідачу особисто або за місцем його проживання протягом шести місяців з дня винесення рішення. У разі пропуску цього строку рішення вважається таким, що не відбулося. Заочне рішення може бути звернено до виконання після перебігу восьмиденного строку з дня його офіційного повідомлення.
Правове регулювання підстав і процесуального порядку винесення заочного рішення в ФРН передбачено (гл. З §§ 330-346) Цивільного процесуального кодексу Німеччини (від ЗО січня 1877 р. в редакції від 12 вересня 1950 р. за станом на 25 липня 1998 p.).
Заочне рішення може бути винесено проти позивача або проти відповідача. Якщо позивач не з'являється для усного розгляду, то виноситься заочне рішення про відмову йому в позові. Якщо позивач подасть заяву про винесення заочного рішення проти відповідача, який не з'явився на засідання для усного розгляду справи, то фактичні усні покази позивача вважаються визнаними і коли це обґрунтовує позовну заяву суд виносить рішення, в противному випадку позов відхиляється. Заява про винесення заочного рішення відхиляється: якщо сторона, яка з'явилася, не спроможна подати докази, які вимагає суд за своєю ініціативою; якщо сторона, яка не з'явилася, не була викликана в належному порядку і своєчасно; якщо до відома сторони, яка не з'явилася, не були своєчасно доведені в порядку процесуального документа фактичні усні покази або окремі заяви. Ухвала суду про відхилення заяви про винесення заочного рішення може бути негайно оскаржена. А сторона, проти якої було винесено заочне рішення, може подати заперечення на таке рішення. Якщо така сторона не з'явилася на засідання, призначене для усного його розгляду, суд може винести заочне (друге) рішення, на яке про його відхилення не може бути подано заперечення.
Інститут заочного провадження і заочного рішення передбачений ЦПК Республіки Казахстан (прийнятий 13 липня 1999 р.) — (гл. 24 статті 260-271).
В порядку заочного провадження може бути розглянута цивільна справа у випадку неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином про час і місце засідання, але який не повідомив суд про поважні причини неявки і не просив розглянути справу у його відсутність. Якщо позивач не погоджується з розглядом справи у порядку заочного провадження, суд відкладає розгляд справи, і надсилає відповідачу повідомлення про місце нового судового засідання. При повторній неявці відповідача суд розглядає справу у порядку заочного провадження, про що виносить відповідну ухвалу.
При зміні позивачем предмета або підстави позову суд не вправі розглянути справу в порядку заочного провадження в даному судовому засіданні.
При розгляді справи в порядку заочного провадження суд досліджує докази, подані особами, які беруть участь у справі, враховує їх доводи і виносить рішення, яке називається заочним (ст. 261 ЦПК).
Заочне рішення може бути оскаржено сторонами або опротестовано прокурором в апеляційному і касаційному порядку (ст. 264 ЦПК). При скасуванні заочного рішення суд поновлює розгляд справи по суті.
Правове регулювання заочного провадження і заочного рішення передбачено гл. 17 (статтями 238-253) ЦПК Азербайджанської Республіки.
Підставами заочного провадження є неявка в судове засідання відповідача, належно повідомленого про час і місце судового засідання і не повідомившого про причини неявки і якщо проти розгляду справи у порядку заочного провадження не заперечує позивач, згода якого повинна бути виражена в письмовій формі.
Розгляд справи в заочному провадженні неможливий у випадку, коли відповідач не з'явився тому, що не був повідомлений у встановленому ЦПК порядку; відсутній з поважних причин або суду очевидно, що причиною неявки були природні явища або непередбачувані випадки.
При розгляді справи в порядку заочного провадження суддя обмежується дослідженням доказів, поданих сторонами, враховує їх доводи і клопотання та виносить рішення, яке називається заочним.
Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подачі заяви про його скасування судом, який виніс таке рішення. Суддя, розглянувши таку заяву, виносить ухвалу про відмову в задоволенні заяви або про скасування заочного рішення і поновлення розгляду справи по суті.
Ухвала суду про скасування заочного рішення, не може бути оскаржена в формі апеляції стороною, проти якої відбулося таке скасування.
Процесуальний порядок заочного провадження в цивільному судочинстві Російської Федерації врегульований гл. 16і статті 2131-21313 ЦПК в редакції Федерального закону від 27 жовтня 1995 р.
Заочне провадження по справі можливе у випадку неявки в судове засідання відповідача, належно повідомленого про час і місце судового засідання, якщо позивач проти цього не заперечує. Про розгляд справи у порядку заочного провадження суддя виносить ухвалу.
При розгляді справи суд обмежується дослідженням доказів, поданих сторонами, враховує їх доводи і клопотання та виносить заочне рішення в межах первісних вимог позивача. При розгляді справи в порядку заочного провадження не можуть бути змінені підстави або предмет позову чи збільшений розмір позовних вимог.
Заочне рішення може бути оскаржено в касаційному порядку сторонами й іншими особами, які брали участь у справі. Сторона, яка була відсутня в судовому засіданні має право подати в суд, що виніс заочне рішення, заяву про перегляд цього рішення. Для розгляду цієї заяви не є перешкодою неявка осіб, повідомлених про час і місце судового засідання.
Розглянувши заяву про перегляд заочного рішення суд виносить ухвалу, якою: залишає заяву без задоволення або скасовує заочне рішення і поновлює розгляд справи по суті в тому самому або іншому складі суддів

Посилання до глави 17
1. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 21 грудня 1990 р. «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» (зі змінами, внесеними постановами № 13 від 25 грудня 1992 p.; № 15 від 25 травня 1998 p.)


Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2021