ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Алфавитный указатель по авторам статей

Алфавіт по авторам :
| | & | ( | ) | . | / |


1. І. Ю. Сопілко А. О. Лігоцький ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ ПОКАЗНИКІВ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛІСТІВ-ПОЛІГРАФОЛОГІВ НА ШЛЯХУ ВТІЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ВСЕЗАГАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ

І. Ю. Сопілко А. О. Лігоцький, ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ КЛЮЧОВИХ ПОКАЗНИКІВ КОМУНІКАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛІСТІВ-ПОЛІГРАФОЛОГІВ НА ШЛЯХУ ВТІЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ВСЕЗАГАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ


Здійснено аналіз напрямів втілення концепції всезагального управління якістю у процес підготовки спеціалістів-поліграфологів шляхом створення показників їх комунікативної діяльності.
Ключові слова: всезагальне управління якістю; спеціаліст-поліграфолог; комунікативна компетентність; стандарти і рекомендації щодо забезпечення якості на європейському просторі вищої освіти.
У
резолюції п’ятої Міжнародної конференції країн Центральної і Східної Європи “Національні програми якості і національні нагороди якості – інструменти розвитку рухів за якість і досконалість”, що проходила в Києві 23 вересня 2005 р., наголошено, що нині для підвищення ефективності державного управління у країнах Центральної і Східної Європи стає актуальним удосконалення управління якістю на основі сучасних моделей менеджменту в органах державного управління, а також в органах місцевого самоврядування. Конференцією запропоновано схвалити ініціативу і досвід державних структур і органів самоврядування з удосконалення управління якістю на засадах стандартів ISO 9000, концепцій TQM і Моделі EFQM, нагромаджений в Угорщині, Польщі, Боснії і Герцеговині.
Міжнародний досвід застосування системи управління якістю у державних органах для досягнення рівня належного управління доведено прикладами. Зокрема, система управління якістю, що створена відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000, уже ефективно функціонує в органах державного управління більшості держав-членів ЄС. У Японії зазначена система управління якістю запроваджена майже в 90 % муніципальних органів. У системі МВС утілення системи управління якістю насамперед стосується сфери діяльності спеціалістів, основним завданням яких є розслідування і розкриття злочинів. Одними з таких спеціалістів є фахівці у використанні поліграфу. Якість і ефективність їх напряму діяльності залежить від якості організації навчального процесу, поєднання його з їхньою практичною діяльністю.
Нині актуальним є питання визначення пріоритетних напрямів поліпшення якості навчання спеціалістів-поліграфологів. Пропонуємо розробити систему показників їх комунікативної діяльності відповідно до концепції всезагального управління якості (TQM) і теорії мотивації А. Маслоу.
Проблеми розроблення вимог до професійних якостей працівників ОВС досліджували Ф. Гоноболін, Л. Мітіна, В. Сластьонін; їх умінь та навичок (А. Маркова); моделей їх діяльності (Н. Кузьміна). Психологічні основи для розроблення сучасної концепції розвиваючого навчання було закладено в 1930-ті роки у працях Л. С. Виготського, В. В. Давидова, Д. Б. Ельконіна, А. Н. Леонтьєва та ін. Значну роль у становленні сучасної концепції освіти відіграли праці М. М. Бірштейна, В. Н. Буркова, А. А. Вербицького, С. Р. Гідровича, В. М. Ефімова, Р. Ф. Жукова, В. Ф. Комарова, В. И. Рабальського, А. М. Смолкіна, І. М. Сироєжина, Т. П. Тимофеєвського, Б. Н. Христенка та ін. Створення моделі TQM відбувалось на основі праць Е. Демінга і Джоржа Лазло.
Понині арсенал інструментів удосконалення ділових і навчальних систем достатньо великий і продовжує поповнюватись все новими підходами: 6-Сигма, стандарти ІСО серії 9000, сбалансована система показників (Balanced Scorecard), структурування функцій якості (Quality Function Deployment), аналіз характеру і наслідків відмов (Failure Mode and Effect Analysis), моделі самооцінки організації Т. Конті, Дж. Далгаард, Д. Клеммера, бенчмаркінг та ін. Більшість запропонованих підходів засновано на принципах усезагального управління якістю [1, с. 1].
Усезагальне управління якістю – це система управління, заснована на виробництві якісних з погляду замовника продукцій та послуг. TQM визначається як зосереджений на якості, сфокусований на замовнику, заснований на фактах, керований командний процес. TQM спрямований на планомірне досягнення стратегічної мети організації шляхом безперервного покращення якості її діяльності [2, с. 1].
Основними принципами такої концепції є:
постійність мети;
нова філософія якості;
відсутність залежності від масових перевірок і контролю;
відсутність партнерства з дешевими постачальниками;
орієнтація на поліпшення кожного процесу;
утілення практики підготовки і перепідготовки кадрів;
запровадження лідерства;
позбавлення страхів у процесах;
усунення бар’єрів між підрозділами, службами і відділеннями;
відмова від необґрунтованих гасел і закликів;
усунення кількісних показників і норм;
надання працівникам можливостей пишатись своєю справою;
заохочення потягів до навчання;
відданість справі підвищення якості у діяльності вищого керівництва.
Ми не повністю поділяємо думку Т. В. Остафійчук про те, що: “Система підготовки – це організаційна система, метою якої є узгодження діяльності викладачів, студентів, усього навчального персоналу, а також забезпечення схожості предметів їх діяльності для досягнення кінцевої мети освіти – заданої якості освіти випускників”.
На нашу думку, поняття “система підготовки”, зокрема спеціалістів-поліграфологів, слід визначати дещо ширше, оскільки успішної діяльності викладачів, студентів, усього навчального персоналу не завжди достатньо для організації якісного і повного навчання таких спеціалістів. Несприятливими чинниками у цьому контексті можуть виявитись управлінські рішення керівництва підрозділів, які можуть аргументуватись значними робочими навантаженнями або специфікою службової діяльності.
Крім того, спеціаліст-поліграфолог під час здійснення своєї діяльності автоматично підвищує свою кваліфікацію.
Для того щоб працювати з поліграфом має бути належна освіта і лише потім ознайомлення й робота з таким серйозним приладом. Навчати ж має право людина, в якої на практичному рахунку понад 500 підтверджених у судах опитувань. Такі правила встановлені в усьому світі. Нині в Україні цього результату досягли одиниці, а навчати береться чимало науковців [3, c. 3].
Саме тому пропонуємо під час розгляду поняття “системна підготовка” урахувати всі чинники, що мають вплив на цей процес. Узгодження цілей практичної діяльності спеціалістів-поліграфологів із основними завданнями навчально-виховного процесу, постановка єдиних цілей і завдань, комплексний розгляд функцій діяльності кожного елементу (окремого спеціаліста) як частини єдиного цілого (діяльності з розкриття злочинів), що мають певну узгодженість і взаємозумовленість, формування єдиних принципів, стандартів функціонування, а також конкретно визначених цілей є ключовими завданнями на шляху втілення концепції всезагального управління якістю в діяльність навчальних систем і практичних організацій спеціалістів-поліграфологів в Україні.
Для ефективної діяльності спеціалістам-поліграфологам, які залучаються до розкриття і розслідування злочинів, необхідно не просто володіти спеціальними знаннями з використання поліграфу, а й мати сформовану криміналістичну думку, а це, передусім, – знання криміналістики і ОРД, котрими володіють працівники оперативних служб, у яких за плечима щонайменше п’ять років стажу в ОВС. Готуючи поліграфолога до роботи, спеціаліст має вивчити матеріали кримінальної справи або протокол огляду місця події. Можливо, навіть самому виїхати на місце вчинення злочину, вивчити пояснення чи матеріали допитів, вислухати версії, які розробляють слідчі і розшуковці, а може і висунути свою. Лише після цього з усієї інформації вибрати ту, яка не є загальнодоступною, аби визначитись – про причетність людини до певного факту [3, c. 2].
На нашу думку, підготовка спеціаліста-поліграфолога – це складний комплексний процес, котрий ґрунтується на командній роботі, взаємодії із працівниками оперативно-розшукових підрозділів і потребує високого рівня комунікативної компетентності.
Слід погодитись з думкою К. М. Погрібної, що нині навчальний процес потребує постійного вдосконалення, оскільки відбувається зміна пріоритетів і соціальних цінностей: науково-технічний прогрес усе більше усвідомлюється як засіб досягнення такого рівня виробництва, який найбільшою мірою буде відповідати задоволенню постійно зростаючих потреб людини, розвитку духовного багатства людини [4, с. 1].
У суспільстві взагалі й у високотехнологічних секторах економіки зокрема зростає попит на висококваліфікованих спеціалістів-універсалів, які мають не лише спеціалізовану професійну підготовку, а й успішно оволодівають навичками інноваційної, підприємницької та управлінської діяльності, максимально використовують індивідуальні здібності. Про зв’язок якості освітньої системи із загальною конкурентоспроможністю країни свідчить те, що до першої десятки країн світу з найвищим загальним індексом конкурентоспроможності входить сім країн-учасниць Болонського процесу, так само, як і до десятки кращих у світі за індексом конкурентоспроможності вищої освіти. Це також є свідченням ефективності Болонського процесу, в рамках якого вирішуються питання розвитку і реформування національної системи вищої освіти, інтегрування її в європейський та світовий ринок освітніх послуг [5, с. 1].
Із вищевказаного виникає таке запитання: як створити механізм узгодженості методів навчання українських навчальних систем криміналістики і психофізіології із сучасними вимогами розслідування злочинів і міжнародних стандартів якості освітніх послуг?
Європейська організація із забезпечення якості вищої освіти на шляху втілення концепції всезагального управління якістю у діяльність вищих навчальних закладів ставить собі за цілі:
заохочувати розвиток вищих навчальних закладів, які сприяють підвищенню інтелектуального й освітнього рівня студентів;
забезпечити джерела допомоги в управлінні вищими навчальними закладами та іншими допоміжними установами, а також допомагати у розвитку їх власної культури гарантії якості;
інформування і підвищення очікувань від вищих навчальних закладів, студентів, роботодавців та інших зацікавлених осіб про процеси і результати вищої освіти;
зробити внесок у загальну систему координат для представлення вищої освіти і забезпечення якості в рамках Європейського простору вищої освіти [6, с. 12].
На думку В. Баронова, консультанта “ЗАО фірми АйТі”, головною проблемою під час утілення процедур управління якістю, як правило, є персонал. Утілення процедур підвищення якості потребує зміни корпоративної культури підприємства. Насамперед культури і кваліфікації управлінського персоналу середньої ланки. Саме від цієї групи управлінців залежить, чи вдасться залучити рядових працівників у процес усезагального удосконалення технологій і контролю якості, утілити у свідомість розуміння того, що підвищення якості приводить до зменшення витрат [3, с. 4].
Згідно з положенням “діяльнісного” підходу до управління організацією, управління розглядається як процес-система взаємопов’язаних безперервних дій: планування, організація, мотивація і контроль. Ці чотири первинних функції потребують прийняття рішень і для всіх них необхідна комунікація, щоб отримати інформацію для прийняття правильного рішення і зробити це рішення зрозумілим для інших учасників процесу.
Тому, на нашу думку, рівень комунікативної майстерності, компетентності й культури спеціалістів-поліграфологів є одним із ключових показників оцінки якості їх діяльності. За допомогою таких показників можливо не просто оцінити рівень якості роботи спеціаліста-поліграфолога в організації, а й сформувати загальне враження про особистість.
Розглянемо деякі підходи вітчизняних науковців до змісту понять “комунікативна компетентність”, “професійна компетентність педагога”, “комунікативна майстерність”.
Деякі дослідники називають різні складові явища “комунікативна компетентність”. В. Захаров, Н. Хрящева визначають знання у сфері психології особистості, групи, спілкування; уміння та навички спілкування; корекція і розвиток установок, необхідних для успішного позитивного спілкування; здатність адекватно і повно сприймати й оцінювати себе, інших людей і ті взаємини, що виникають між людьми; корекція та розвиток системи ставлень особистості. Ю. Ємельянов уважає, що комунікативну компетентність завжди набувають у соціальному контексті, а чинниками, що позитивно впливають на її розвиток, є життєвий досвід, ерудиція, високий інтелект, мистецтво. І. Зимня звертає увагу на те, що спілкування “як форма навчального співробітництва є умова оптимізації і розвитку особистості”. Дослідники М. Дяченко, М. Коць, В. М’ясищев уважають, що однією з найбільш важливих складових є готовність як особливий психічний стан людини, а також її стала характеристика. М. Коць розглядає комунікативну готовність до спілкування як особли¬вий стан педагога, що включає його переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, навички, уміння, установки.
Однією з найбільш важливих складових професійної компетентності педагога є комунікативна майстерність. Г. Балл, М. Боришевський, М. Заброцький, Я. Коломінський, О. Леонтьєв, С. Максименко, С. Мусатов та ін. розглядали питання комунікативної компетентності, віддаючи їй одну із провідних ролей у формуванні педагогічної майстерності. Дослідники обґрунтували явище педагогічного спілкування як суттєвої, глибинної характеристики педагогічного процесу, різновиду професійного спілкування, завдяки якому відбувається соціально-психологічна взаємодія суб’єктів педагогічного процесу, здійснювана знаковими засобами й спрямована на значні зміни властивостей, станів та поведінки партнерів [8, c. 14]. Кожна особистість унікальна і є результатом впливу когнітивних та мотиваційних процесів (Г. Олпорт).
Розвитку особистості сприяє властива людському організмові тенденція актуалізації, яка є активним процесом, що породжує прагнення до досягнень, творчості, розвитку (К. Роджерс). Аналіз різних підходів до поняття профкомпетентності педагогів (О. Дубасенюк, Л. Карпова, В. Краєвський, А. Лукашенко, А. Маркова, Л. Мітіна, А. Хуторський) дає змогу стверджувати, що професійна компетентність педагога є інтегративним особистісним утворенням на засадах теоретичних знань, практичних умінь, значних особистісних якостей і досвіду, що зумовлюють готовність педагога до виконання педагогічної діяльності та забезпечують високий рівень її самоорганізації. Професійна компетентність є багатоаспектним динамічним особистісним утворенням, змістовне наповнення й якісний рівень якого залежать від таких чинників, як стан розвитку психологічної та педагогічної наук, антропології та культурології, соціальних та економічних причин, а також впливом навколишнього середовища на формування людини (Б. Ф. Скіннер).
Отже, серед основних пріоритетів процесу навчання можна виділити такі:
розвиток особистості того, хто навчає, його неповторної індивідуальності, активної і самостійної діяльності;
здійснення природного, вільного розвитку тих, хто навчається. Питання залежності ефективності навчального процесу від рівня професійної підготовки та особистісних якостей педагога розглянуто у працях Ш. Амонашвілі, І. Беха, А. Бойко, В. Кан-Калика, Н. Кузьміної, Л. Мітіної, Н. Прядко.
На нашу думку, якщо сформувати навчальну систему підготовки спеціалістів-поліграфологів відповідно до сучасних концепцій менеджменту організацій, які діють згідно з принципами всезагального управління якістю протягом багатьох років, то така навчальна система зможе стати взірцем і еталоном для інших.
Продовжити цю кропітку роботу пропонуємо з опису основних напрямів створення показників комунікативної діяльності спеціалістів-поліграфологів. Для цього, на нашу думку, слід здійснити аналіз вітчизняних навчальних методик криміналістики, психофізіології, психології і педагогіки, під час складання нових методик ураховувати психологічні і педагогічні теорії та розробки, зокрема теорію мотивації А. Маслоу, а також розробку Пітера Друкера “Управління по цілям”.
Основними напрямами такого розроблення є:
визначення стратегічних і тактичних (операційних) цілей;
оцінення стану реалізації стратегії;
здійснення контролю ділової активності спеціалістів і викладачів узагалі в реальному часі.
Основою для створення ключових показників комунікативної діяльності спеціалістів-поліграфологів уважати:
рівень задоволення матеріальних потреб;
ступінь захищеності;
рівень визнання (поваги) серед колег;
рівень розвитку навичок спілкування з людьми;
показники емоційної сталості;
ступінь володіння навичками педагогічної майстерності.
Можна простежити спільність цілей українських навчальних систем і Європейських організацій із сприяння у втіленні систем контролю якості. Насамперед, це створення умов, що забезпечують, по-перше, мотивацію до освіти та розвитку особистості суб’єктів навчально-виховного процесу, їх інтелектуального та духовного початків; по-друге, гармонізацію розвитку інтелектуальної і духовної сутності людини, що свідчить про те, що під час підготовки молода людина не тільки опановує знання, поліпшує своє ставлення до інших людей, а й формує умови для розвитку таких особистісних якостей, як навченість, схильність до навчання, здатність до саморозвитку, творчі здібності, пізнавальний інтерес, працездатність, уміння застосовувати отримані знання на практиці на благо суспільства і людини.
Отже, у вітчизняних навчальних системах склалася культура комунікації, що, безумовно, є гордістю української системи освіти і неодмінно має слугувати фундаментом для побудови навчально-діяльнісної системи підготовки спеціалістів-поліграфологів відповідно до концепцій якості, що декларується Європейською організацією із забезпечення якості вищої освіти.
Список використаних джерел
1. Маслов Д. Всеобщее управление качеством в России – труден путь к совершенству / Маслов Д., Ватсон П., Белокоровин Э. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.standard.ru/article.phtml?i=2.
2. Всеобщее управление качеством [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://ru.wikipedia.org/wiki/.
3. Половникова Ж. Ю. Поліграф – для команди [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://imzak.org.ua/.
4. Погрібна К. М. Психолого-педагогічні основи активних методів навчання / Погрібна К. М. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.flippa-pro.ru/referaty-kontrolnye/pedagog/308-2010-11-04-20-36-22.html.
5. Болонський процес в Україні: стан та проблеми реалізації // Офіц. сайт МОН України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.mon.gov.ua/main.php?query=education/higher.
6. Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area : Стандарти і рекомендації для забезпечення гарантій якості на Європейському просторі вищої освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.enqa.eu/files/ESG_3edition%20(2).pdf.
7. Баронов В. Всеобщее управление качеством: зачем оно нужно? / В. Баронов, И. Титовский [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.standard.ru/articles/article02.phtml.
8. Заброцький М. М. Комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування / М. М. Заброцький, С. Д. Максименко. – Київ–Житомир : Волинь, 2000. – 112 с.




Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2019