ЕЛЕКТРОННА БІБЛІОТЕКА ЮРИДИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
 

Реклама


Пошук по сайту
Пошук по назві
книги або статті:




Замовити роботу
Замовити роботу

Від партнерів

Новостi



Алфавитный указатель по авторам статей

Алфавіт по авторам :
| | & | ( | ) | . | / |


1. Воробей О. Підробка сучасних паперових грошових знаків

Воробей О., Підробка сучасних паперових грошових знаків


Паперові грошові знаки з часу їх появи були об'єктом підвищеного злочинного посягання. Тому кожна держава безперервно працює над підвищенням захищеності своїх паперових грошей від підробки.
Більш як 80 відсотків випадків вилучення з обігу підроблених банкнот у світі доводиться на долари США. Так, в журналі «Тайм» зазначалося, що у 1993 р. загальна сума підроблених доларів сягнула 120 мільйонів, а наприкінці століття ця сума буде вже дорівнювати мільярдам доларів. У 90-х pp. деякі держави Близького Сходу брали активну участь у підробці доларів США. В журналі «ЮС. ньюс енд уорлд ріпорт» вказувалось, що в одній країні цього регіону (ймовірно, йдеться про Ірак) використовуються такі складні друкарські процеси, як у Міністерстві фінансів США, що призвело до виготовлення стодоларових купюр, які практично не відрізняються від справжніх (відомі «суперпідробки») [1]. У 1991 р. після війни у Перській затоці в обігу були мільйони доларів США, серед яких 40 відсотків стодоларових банкнот були фальшивими. Маючи високий курс та розповсюдження на території України, долари належать до об'єктів, які викликають підвищену увагу з боку фальшивомонетників в нашій країні.
Швидкий розвиток копіювально-множильної техніки та засобів оперативної поліграфії обумовив зростання кількості підробок не тільки іноземних паперових грошей, а й національної валюти України. З кожним роком кількість та якість підробок сучасних паперових грошей України неухильно зростають. За 1999 р. у Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України зареєстровано близько 1300 фактів підробки національної валюти. Найбільша кількість надходжень була виготовлена із застосуванням кольорових принтерів та іншої офісної техніки (1113 банкнот). Окрім того, надходили банкноти, виготовлені з використанням поліграфічного обладнання (грошові знаки номіналом 20 гривень, зразка 1992 p.). Злочинні угруповання займаються виготовленням та збутом підроблених банкноту великій кількості. Цьому сприяє доступність для придбання й використання різноманітної кольорової офісної техніки й іншого обладнання. Якість отриманих зображень залежить від технічних характеристик вказаних пристроїв[2].
Географія фальшивих купюр на території України досить широка. Найбільше їх виявляють у: Автономній Республіці Крим, м.Києві, Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Вінницькій, Житомирській, Луганській, Кіровоградській, Одеській, Полтавській, Харківській та Херсонській областях. Правоохоронні органи стурбовані надходженням в нашу країну підроблених грошей (у тому числі і гривень), ймовірно, з Польщі, країн СНД, Румунії, Туреччини.
Підробка певним чином залежить від рівня технічного прогресу, що дає злочинцям ефективніші засоби відтворення.
Основними причинами зростання кількості підробок паперових грошей, на мій погляд, є:
— складна економічна ситуація в країні;
— поширення комп'ютерної техніки та неконтрольоване ввезення, а також здача в оренду (лізинг) багатоколірних копіювальних пристроїв з програмним керуванням, які дозволяють якісно та швидко виготовляти підроблені банкноти[3];
— доступність для придбання паперу, фарб, металів, хімічних речовин та інших матеріалів для підробки;
— досить низький рівень розкриття злочинів даної категорії, а звідси віра злочинців у свою безкарність.
Фальшивомонетництво — особливо небезпечний злочин проти держави, що загрожує нормальному функціюванню кредитно-фінансової системи країни, коріння якого сягають далеко в історію[4].
Вказаний злочин з'явився в стародавні часи, коли роль грошей виконували різноманітні речі, зовсім не схожі на сучасні монети та банкноти. Перші спроби підробити грошові знаки відомі з часів царя Хаммурапі (XIII ст. до н.е.). А коли людство почало карбування монет з дорогоцін-

[] Подделка. Мировая проблема //Awake! semimonthly, March 22, 1996. — Vol. 77. — № 6. Изд-во: Wachtturm Bibel — und Traktat — Gesellschaft, Deutscher Zweig, e. V., Selters/Taunus. — С 3. Звіт відділу дослідження документів, грошей та почерку ДНДЕКД МВС України за 1999 рік.
[] М а ц и ш и н B.C. Особливості огляду місця події у справах про фальшивомонетництво, вчинене з використанням комп'ютерної техніки // Криміналістичний вісник: Наук.-практич. зб. Вип. 1 /Держ. наук.-дослід, експерт.-криміналістич. центр МВС України; НАВСУ. — Одеса, 2000. — С. 173.
[] Д я ч є н к о О.Ф., Щербаковська Л.П. Боротьба з контрабандою: щодо криміналістичного дослідження підроблених документів та паперових грошей // Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі: «Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення» (аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників). — К., 1998. — Т. 10. — С 498.

них металів (II—I ст. до н. є.), з'явився такий різновид підробки як державне фальшивомонетницт-во. Історики свідчать, що за наказом лідійського царя Аліатта (або його сина) в монетах, які виготовлялися як символ його царської влади, знижували вміст золота та срібла5. Такі випадки були не рідкісними і в подальші часи. А у XIX ст та особливо у XX ст. цей злочин перетворився у спосіб економічної боротьби деяких держав зі своїми політичними ворогами. В таких випадках предметом підробки ставали грошові знаки іншої країни, для якої ці підступні дії могли обернутися катастрофічними економічними наслідками.
Не звертаючи уваги на те, що фальшивомонетництво завжди суворо каралося, злочинці постійно намагалися підробити банкноти. Наприклад, у Англії до 1832 р. фальшивомонетників чекала смертна кара, а у Франції до кінця XVIII ст. за такий злочин живцем варили у окропі. За словами економіста І.Кауфмана, у Росії за підробку грошей тільки у 1656—1663 pp. страчено 7 тис. «народних умільців», 15 тис. відправлено на каторгу6. У наш час за цей злочин покарання менш жорстоке, але суворе. Так, у США відповідальність за фальшивомонетництво становить понад 15 років ув'язнення, не враховуючи обов'язкові штрафи на тисячі доларів. Але паперові фоші все рівно підробляють, не звертаючи уваги на можливе суворе покарання. У нашій країні зростає кількість різних злочинців, які підробляють все, що має попит: гроші, цінні папери тощо. Ця сфера діяльності найкваліфікованіших злочинців. Тому що, перед тим, як приступити до виготовлення підроблених грошей, потрібно вивчити багато спеціальних літературних джерел, пов'язаних з їх виробництвом, ознайомитися з найновітнішими досягненнями техніки.
У 1775 р. США, які вели війну проти Англії, випустили в обіг паперові гроші під назвою «континентальні». Англія з метою підриву економіки США виготовила значну масу таких підроблених грошей і поширила їх на території США. До подібної економічної диверсії пізніше удавалися багато країн. Наприклад, у 20-х pp. XX ст. Німеччина з метою підриву економіки Англії та Франції таємно виготовила велику кількість підроблених англійських та французьких паперових грошей. Для цього неподалік від м.Кьольн було створене виробництво з друкування підроблених грошей. Потім фальшивки за підтримки Угорщини розповсюджувались в Англії, Франції та інших країнах, де ця валюта була в обігу. Нарешті обставини такого масового фальшування набули широкого розголосу, після чого вибухнув міжнародний скандал. Звісно, Німеччина заперечувала свою причетність до цього злочину. Але дана історія спонукала Францію виступити в Лізі націй з пропозицією підписати багатосторонню угоду по боротьбі з фальшивомонетництвом. 20 квітня 1929 р. у Женеві підписана Конвенція про боротьбу з підробкою грошових знаків. У цьому документі вказано, що країни, які його підписали, не повинні відрізняти відповідальність за підробку своєї та іноземної валюти. Вони також зобов'язуються надавати всіляку допомогу зацікавленій державі у розшуку та поверненні осіб, що виготовляли або збували фальшивки. З того часу Інтер-пол є постійним робочим органом, який діє від імені міжнародної спілки держав.
В нашій країні відповідно до Женевської конвенції відповідальність за підробку національної та іноземної валюти однакова. Стаття 79 КК України передбачає кримінальну відповідальність за виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних казначейських білетів, білетів НБУ, металевої монети, державних цінних паперів або іноземної валюти[7]. Але, на мій погляд, редакція вказаної статті не досить вдала, що не завжди дозволяє притягнути до кримінальної відповідальності винних осіб. Щоденно у різних регіонах України вилучаються підроблені гривні, але більшість таких вилучень так і залишаються «мертвими» фактами. Дуже рідко вдається встановити конкретних осіб, які виготовляють підробки, а також тих, хто займається їх збутом. Про складність розслідування та розкриття злочинів, пов'язаних з підробкою паперових грошей, свідчить те, що з більш як 1100 справ, порушених у 1996 р. за ст. 79 КК України, закінчено розслідування лише близько 20 відсотків8. Справа в тому, що кримінальна відповідальність настає за виготовлення підроблених паперових грошей з метою збуту, але довести останню виявляється важко. З цієї причини пропоную змінити редакцію вказаної вище статті, виключивши слова: «...з метою збуту». Таким чином, вважаю за потрібне передбачити кримінальну відповідальність за ст. 79 КК України за виготовлення, а також збут підроблених державних казначейських білетів, білетів НБУ, металевої монети, державних цінних паперів або іноземної валюти.
Розрізняють наступні категорії фальшивомонетництва:
1. Державне фальшивомонетництво (про нього вже йшлося вище);
2. Злочинні групи (спеціально створені угруповання, що виготовляють підроблені грошові знаки з метою наживи і збуту);

[] Родионов К.С. Интерпол: вчера, сегодня, завтра. — М., 1990. — С. 127.
[] Березовский М Если вы не фальшивомонетчик//Ориентир ДиП. — 1991. — № 20. — С. 9. — 3марта.Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред.: В.Ф.Бойко та інші.— 6-те вид., доп. — К., 2000. — С. 300.
[] Д я ч е и к о О.Ф., Щербаковська Л.П. Вказ. праця. — С. 499.

3. «Побутове» фальшивомонетництво (підробка або переробка справжніх банкнот з метою збільшення номіналу на побутовому рівні — одиничні випадки з використанням підручних засобів) [9].
Найпоширенішою формою фальшивомонетництва є друга категорія. Для вказаних угруповань характерна висока організація, велика кількість учасників та чіткий розподіл обов'язків. Наприклад, для виготовлення фальшивок створюється група фахівців (переважно це досвідчені поліграфісти, гравери, комп'ютерники, хіміки), які на достатньо високому рівні виготовляють на спеціально придбаному устаткуванні підроблені банкноти. Потім особи, що займаються оптовим збутом підробок, знаходять оптових покупців, а вже останні (звісно, за більш високу суму) збувають їх частинами, тобто невеликими партіями. Зрозуміло, досить складно знайти всіх учасників такого угруповання та довести вину кожного. Масовість виготовлення підробок та складність розслідування цієї категорії злочинів свідчать про її високу суспільну небезпечність.
Що стосується останньої категорії, то вона менш небезпечна для кредитно-фінансової системи держави з причини низької якості та невеликої кількості підробок. Але відомі випадки, коли майстер-самоучка виготовляв у досить великій кількості абсолютно самостійно підроблені паперові гроші високого рівня подібності зі справжніми. Наприклад, відомий фальшивомонетник В.Баранов дванадцять років вивчав технологію виготовлення грошей. Внаслідок цього йому вдалось майстерно підробити банкноти вартістю 25 та 50 карбованців у СРСР. Вказаний злочин було розкрито, а В.Баранов детально розповів і продемонстрував, як він у сараї створив невеличку «банкнотну фабрику», в якій виготовляв папір з водяними знаками та друкував підробки[10]. Це, зрозуміло, рідкісний випадок. А в основному підробки на побутовому рівні виготовляються з використанням дешевого устаткування. Тому їх якість низька.
Проблема удосконалення роботи правоохоронних органів з розкриття та запобігання фаль-шивомонетництву, в зв'язку з поширенням діяльності в Україні організованих злочинних угруповань фальшивомонетників, набуває в останні роки особливої актуальності. Для підвищення ефективності боротьби з вказаним злочином потрібно внести згадані вище зміни до ст. 79 Кримінального кодексу України.

[] П є т р я є в СЮ. Осторожно, фальшивка! (справочник для кассиров пунктов обмена валют и экспертов коммерческих банков). — К., 1997. — С. 28.
[] Шаповалове Фальшивые деньги удаются не только Госзнаку // Комсомол, правда. — 1991. — № 21. - С. 9.



Головна сторінка  |  Література  |  Періодичні видання  |  Побажання
Розміщення реклами |  Про бібліотеку


Счетчики


Copyright (c) 2007
Copyright (c) 2019